У Німеччині система поховання кардинально відрізняється від української, ставлячи перед близькими померлих несподівані фінансові виклики. Як розповідає українська біженка Людмила Русіна, яка мешкає в Німеччині, навіть після смерті людина, а точніше її родина, мусить платити чималі кошти.
Різноманіття німецьких кладовищ та релігійні вимоги
На території Німеччини існують різні типи кладовищ. Особливо в невеликих містах і селах часто можна зустріти цвинтарі при євангелічних чи католицьких церквах. Однак, потрапити на них не так просто, як може здатися.
Людмила Русіна пояснює:
Просто так тут бути похованим не можна. Для того, щоб бути похованим саме на цьому кладовищі, треба обов’язково бути членом цієї церкви. А це означає, що кожна людина має: по-перше, платити податки, а по-друге — вона ще має платити внески за те, що вона є членом цієї церкви. Тоді на цьому кладовищі можна купити місце, і коштує воно дві тисячі євро.
— поділилася українка.
Муніципальні цвинтарі: оренда місця та її вартість
Якщо людина не належить до певної релігійної громади, її ховають на звичайних муніципальних кладовищах. Тут діє сувора система оренди, і безкоштовних місць, які б надавались “навічно”, просто не існує.
Вартість традиційного місця для поховання може значно варіюватися залежно від федеральної землі та конкретного міста. Ціни коливаються від 800 до 3 000 євро. Ця сума сплачується за право користування ділянкою, термін якого становить від 20 до 30 років.
Кремація: альтернатива з регулярними витратами
Альтернативою традиційному похованню є кремація. Однак, і цей варіант не позбавлений витрат. Вартість місця під урну з прахом може сягати від 300 до 1 500 євро. Додатково, зберігання урни у спеціальних сховищах, розташованих поблизу церков, коштує приблизно 500 євро за кожні 10 років.
Що відбувається після завершення терміну оренди?
Найбільш незвичним для українців є те, що відбувається з могилою після закінчення терміну оренди.
Людмила Русіна пояснює:
Коли закінчується цей строк, родичі мають вирішити, що робити далі: або продовжувати строк оренди цього місця, або повідомити адміністрації кладовища, що більше платити не будуть. І тоді ця могила зноситься, а на її місці може бути похований хтось інший. З урнами так саме відбувається.
— розповіла біженка.
Догляд за могилами: обов’язок та відповідальність
Німецький порядок поширюється і на зовнішній вигляд могил. Родичі зобов’язані підтримувати їх у належному стані, а правила оформлення можуть змінюватися з часом. Якщо могила є “свіжою”, на ній дозволяється садити квіти та доглядати за рослинами не більше 20 років. Після цього вона має бути перетворена на звичайну рівну бетонну плиту.
Закон також не дозволяє залишати поховання без догляду.
Українка застерігає:
За могилами в Німеччині обов’язково треба доглядати. Якщо є родичі, але за могилою немає кому доглядати, то це робитиме адміністрація кладовища, і вона обов’язково виставить родичам рахунок.
Передбачення “відпочинку після життя”
Через високі ціни та суворі правила, багато літніх німців, так само як і їхні українські однолітки, намагаються заздалегідь подбати про свій “відпочинок після життя”. Вони збирають необхідні кошти та викуповують місця на цвинтарях ще за життя, щоб не створювати додаткового фінансового тягаря для своїх дітей.
