Гуляйпільський напрямок: Гаряча точка боротьби з ворожими дронами
Гуляйпільський напрямок залишається одним із найскладніших на півдні України. Російські війська продовжують намагатися захопити Запоріжжя, використовуючи тактику обходу укріплених позицій ЗСУ поблизу Оріхова. Для досягнення тактичних успіхів противник робить ставку на малі піхотні групи, які здатні швидко переміщуватися та інфільтруватися в українські бойові порядки. Однак, шлях будь-якої піхоти до українських позицій тепер завжди передують атаки безпілотників. Якщо штурми живої сили відбуваються більш точково і кілька разів на день, то ворожі дрони фактично не припиняють свою діяльність.
Підрозділи, що діють у смузі відповідальності 7 корпусу Десантно-штурмових військ, активно протидіють ворогу в повітрі різними методами, але особливу перевагу надають сучасним перехоплювачам. Командування корпусу вже звітує про успішне збиття реактивних «Шахедів», що свідчить про ефективність застосовуваних технологій.
Статистика загроз: Масоване застосування дронів
За останні два тижні ворог здійснив понад 1700 вильотів безпілотників по позиціях українських захисників у смузі відповідальності 7 корпусу ДШВ. Про це повідомляє начальник управління протиповітряної оборони корпусу Артем Скуратівський. Більшість цих дронів окупанти застосовують у денний час. Спектр безпілотників надзвичайно широкий — від звичайних FPV-дронів до «Ланцетів». Однак, найчастіше в небі над українськими позиціями з’являються дрони «Молнія» першого та другого покоління.
«Молнія»: Дешева, масова, небезпечна
Безпілотник «Молнія», виготовлений з фанери або пластику, вирізняється надзвичайною легкістю у виробництві, оскільки не потребує рідкісних комплектуючих. При цьому, він може долати відстань до 60 км і нести до 10 кг вибухівки, що становить серйозну загрозу для підрозділів Сил Оборони.
«Молнія» — це класичний приклад радянської філософії масовості замість якості. Він зроблений дуже примітивно в плані конструкції, але це дає можливість їх десятками тисяч кліпати та масово застосовувати. Однієї «Молнії» достатньо, щоб знищити навіть легкоброньовану машину. Я вже не кажу про пікапи, людей та бліндажі.
— наголошує заступник командира другої роти ударних БПЛА 225 ОШП на позивний «Лелека».
Тактика застосування «Молній» та нові виклики
Складність збиття безпілотника «Молнія» полягає, перш за все, в його тактиці застосування. Ці дрони не рухаються до цілі прямим маршрутом, а постійно змінюють напрямок, висоту та швидкість польоту. Бійці зазначають, що загарбники все частіше використовують «Молнію» не як ударний дрон, а як своєрідну «матку», яка несе на борту кілька FPV-дронів. Таким чином, росіяни намагаються збільшити глибину уражень.
Це відбувається, як правило, вночі. Вони закидають ці дрони подалі в тил і надалі ці «Молнії» або просто падають, або відпрацьовує як ретранслятор.
— розповідає заступник командира другої роти ударних БПЛА 225 ОШП на позивний «Лелека».
Реактивні «Шахеди»: Головна «Ахіллесова п’ята» українського неба
Головною «Ахіллесовою п’ятою» українського неба є реактивні «Шахеди». Сучасні модифікації іранських безпілотників можуть набирати швидкість до 600 км/год, що робить їх недосяжними для більшості дронів-перехоплювачів. Крім того, за словами помічника начальника ППО 142 окремої механізованої бригади на позивний «Гром», через висоту польоту ці БПЛА не завжди вдається збити за допомогою традиційних засобів протиповітряної оборони.
На невеликих висотах, скажімо, до 1,5 км з ними можна боротися за допомогою ПЗРК, але щоб реактивний «Шахед» опустився нижче, ніж 1, 5 кілометри — це дуже велика радість.
— підкреслює офіцер.
Ефективна протидія: Різноманітність засобів ППО
Для ефективної протидії дроновим атакам ворога, підрозділи у оперативному підпорядкуванні 7 корпусу ДШВ використовують широкий спектр засобів протиповітряної оборони. Серед них — переносні зенітно-ракетні комплекси («Stinger», «Starstreak» та сімейство радянських «Ігла»), а також зенітне ракетне озброєння («Patriot», «SAMP/T» та «С-300»).
Економічний баланс: Перевага перехоплювачів
Сили Оборони надають перевагу перехоплювачам, головним чином через економічний дисбаланс засобів. Як пояснюють військові, недоцільно збивати російський БПЛА вартістю 2000 доларів снарядами, ціна яких у десятки або сотні разів вища. Українські військові використовують численні перехоплювачі, зокрема Sting, F7 Litavr та P1-sun.
Фізика та інженерія: Виклики для перехоплювачів
Одним з головних викликів для перехоплювачів є фізика. Чим більшу вагу має сам засіб та його бойова частина, тим більше енергії потрібно для польоту, що, відповідно, скорочує час перебування у повітрі. Тому екіпажі вимушені постійно балансувати між тривалістю польотів та ефективністю ураження. У 142 окремій механізованій бригаді, наприклад, як бойову частину використовують гранати, що дозволяє борту збільшити час перебування у повітрі. У 225 окремому штурмовому полку знайшли оптимальне рішення, яке дозволяє збивати ворожі безпілотники навіть без прямого контакту.
Українська оборонна промисловість та майбутні розробки
У контексті протидії реактивним «Шахедам», українська оборонна промисловість стикається з новим викликом — створенням реактивних перехоплювачів, які б не поступалися швидкістю і могли б ефективно їм протидіяти. Така технологія потребує масштабування, зазначає «Лелека». Попри це, підрозділи у смузі відповідальності 7 корпусу вже фіксували збиття реактивних модифікацій, про що повідомив начальник управління протиповітряної оборони 7 корпусу ДШВ Артем Скуратівський.
Взаємодія РЕБ та ППО: Ключ до успіху
Важливим чинником, що впливає на роботу перехоплювачів та, відповідно, на кількість збитих російських дронів, є засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ). Причому йдеться не лише про російські РЕБ, а й про «невидимий дружній вогонь», адже на фронті одночасно працюють десятки, а то й сотні таких приладів. Попри це, командуванню 7 корпусу ДШВ вдалося налагодити ефективну взаємодію між підрозділами протиповітряної оборони та радіоелектронної боротьби. Своєчасне виявлення загрози, передача інформації та підбір перехоплювачів дозволяють зберегти українські позиції неушкодженими та життя бійців.
Результати роботи та важливість безпілотної компоненти
За два тижні роботи формування у смузі відповідальності 7 корпусу ДШВ було збито понад 1267 ворожих безпілотників, включаючи тактичні, ударні та розвідувальні. Командир 7 корпусу ДШВ, бригадний генерал Євген Ласійчук, неодноразово підкреслював важливість застосування перехоплювачів на фронті. На його думку, масштабування безпілотної компоненти – це не тимчасове підсилення, а системний підхід до ведення сучасної війни.
Дрони вже воюють не тільки на землі, і в повітрі. І ми, і противник на цьому не будемо зупинятися, це буде розвиватись. Але ми це розуміємо, тому знаходимо нові рішення та способи ураження ворога. Ми теж не стоїмо на місці, ми рухаємось далі, вперед.
— зазначав Герой України в одному з інтерв’ю.
Перспективи та виклики «малої ППО»
Впровадження «малої ППО» стало надійною та ефективною відповіддю на виклики технологічної війни. Перехоплювачі зробили знешкодження ворожих цілей значно дешевшим, а підрозділи — більш мобільними. Однак, ситуація на полі бою постійно змінюється, і щоб галузь встигала за цими змінами, військові наголошують на важливості деяких аспектів. Серед них — збільшення забезпечення підрозділів приладами виявлення, зокрема радіолокаційними системами та засобами перехоплення відеосигналу ворожих безпілотників. Це, за словами бійців, дозволить прогнозувати маршрути дронів противника та вчасно протидіяти.
Технічне вдосконалення та проблема підготовки кадрів
Ще одним ключовим аспектом розвитку «малої ППО» є постійне технічне вдосконалення перехоплювачів. Бійці констатують, що державна оборонна промисловість не завжди встигає за темпами розвитку галузі, зокрема за кастомними розробками окремих майстерень. Заступник командира другої роти ударних БПЛА 225 ОШП зазначає:
Ми більш-менш ефективно працюємо тільки завдяки тому, що свого часу я зміг з собою забрати дуже талановитого інженера, який налагодив роботу в нашій майстерні. Водночас дрони, які ми отримуємо від держави або небайдужих людей, ми вимушені самі допрацьовувати. Бо те, що видає держава, не відповідає сучасним вимогам.
Окрім того, для ефективного управління сучасними перехоплювачами потрібні компетентні пілоти. Основною проблемою залишається брак людей у війську. За словами «Грома», помічника начальника ППО 142 окремої механізованої бригади, для опанування фаху пілота перехоплювача потрібні хороші фізичні дані, зокрема досконалий зір. Таких людей, на жаль, небагато.
Навчання та масштабування: Майбутнє «малої ППО»
У 225 ОШП вважають, що для ефективної роботи пілота протягом року необхідно набратися досвіду. Навчальні центри, які готують операторів перехоплювачів, практично відсутні. Ті ж, що функціонують, мають низький рівень підготовки особового складу через брак аналізу та обміну досвідом ведення сучасної війни. Вирішення цієї проблеми «Лелека» бачить не у збільшенні кількості навчальних центрів, а у розширенні рекрутингових можливостей окремих підрозділів.
Висновок: «Мала ППО» як основа безпеки
Сьогодні «мала ППО» перестала бути просто доповненням до класичних засобів збиття. Вона стала повноцінним сучасним, мобільним та економічно вигідним інструментом, здатним тримати українське небо чистим, позиції — цілими, а бійців — неушкодженими. Галузь перехоплювачів переживає переломний момент: технологія вже напрацьована, але потребує масштабування — як кількісного, так і якісного.
Начальник управління протиповітряної оборони 7 корпусу ДШВ Артем Скуратівський підсумовує:
Потрібна достатня кількість перехоплювачів, особливо тих моделей, які зможуть протидіяти реактивним «Шахедам». Також потрібні підготовлені екіпажі, які будуть цими перехоплювачами управляти та радіолокаційні системи, які будуть виявляти загрози.
