Російська Федерація демонструє майстерність у відокремленні конфлікту в Україні від бізнес-домовленостей зі Сполученими Штатами. Аналітики висловлюють занепокоєння, що така стратегія може нейтралізувати Вашингтон як ключового союзника Києва. Президент США Дональд Трамп, схоже, відновлює економічну співпрацю з Кремлем, навіть купуючи російське дизельне пальне.
Путінська стратегія: нормалізація відносин без поступок
Президент Росії Володимир Путін, схоже, наближається до нормалізації відносин із Вашингтоном, не йдучи на жодні компроміси щодо війни в Україні. Однак експерти вважають, що через дедалі зростаючу роль Європи, перемога на американському напрямку вже не гарантує РФ бажаного результату у війні.
Минулого року, у жовтні, Дональд Трамп запровадив масштабні санкції проти двох найбільших російських нафтових компаній. Тоді він зазначав, що переговори з Путіним щодо завершення війни в Україні “просто нікуди не рухаються”. Незважаючи на урочистий прийом Путіна на Алясці, досягти прогресу на шляху до миру не вдалося, а запланована зустріч у Будапешті не відбулася. Трамп дедалі частіше допускав, що російський президент може ним маніпулювати та не планує укладати мирну угоду.
На цьому тлі в Києві виникали обережні сподівання на можливе погіршення відносин між Трампом і Путіним. Проте, російський диктатор, здається, розраховував на довгострокову перспективу. Через рік після запровадження нафтових санкцій, Путін опинився ближче, ніж будь-коли, до досягнення своєї мети – відновлення нормальних відносин із Вашингтоном без необхідності робити будь-які поступки в Україні.
Зміни в політиці США: прихильність до Путіна та критика Зеленського
Протягом останніх півтора тижня Дональд Трамп фактично відійшов від багаторічного курсу зовнішньої політики США, демонструючи дедалі більшу прихильність до Путіна та послаблюючи економічний тиск на Росію. Паралельно американський лідер посилював критику на адресу президента України Володимира Зеленського – формального союзника США, який продовжує захищати свою державу від російської агресії.
9 жовтня Трамп заявив, що Сполучені Штати купуватимуть російське дизельне пальне, не вимагаючи від Путіна жодних поступок. Одночасно адміністрація президента США почала чинити тиск на Україну, закликаючи її припинити удари по російських нафтопереробних заводах, які є одним із найефективніших важелів впливу Києва на Москву. Крім того, Вашингтон призупинив дію санкцій проти Росії, які Трамп лише нещодавно закріпив законом. Сам очільник Білого дому заявив, що “Росія, відверто кажучи, поводилася цілком нормально щодо України”.
Рішення щодо закупівлі російського дизелю частково пов’язане з політичними розрахунками Трампа напередодні проміжних виборів у США, адже він прагне домогтися зниження цін на пальне. Водночас цей крок, як і наступні рішення американської адміністрації, демонструє давню прихильність президента США до Путіна. Російський диктатор послідовно намагався зміцнювати ці відносини, навіть попри продовження війни проти України та відсутність результату, якого Трамп прагнув досягти.
Стратегія відокремлення конфлікту від бізнесу
Після повернення Трампа до Білого дому Росія послідовно намагалася домогтися відокремлення війни проти України від можливих економічних домовленостей та поглиблення дипломатичних контактів зі США. Спочатку американська адміністрація діяла обережно. Попри скорочення допомоги Україні, Вашингтон переважно зберігав підхід, сформований за президентства Джо Байдена: не укладати економічних угод із Москвою, доки Путін не припинить війну. Тепер у Білому домі дотримуються іншої позиції та стверджують, що економічні домовленості можуть продемонструвати Росії переваги миру.
Переговори та потенційні економічні угоди
У середу Кремль заявив, що під час зустрічі зі спеціальним представником президента США Стівом Віткоффом Путін погодився провести наступного місяця переговори за участю Києва та Вашингтона. Водночас сторони представлятимуть чиновники порівняно невисокого рівня, а один із російських представників применшив готовність Москви найближчим часом укласти всеосяжну мирну угоду. На тлі відчуття посилення власних позицій Москва намагається закріпити за собою статус глобальної сили, рівної США та Китаю. Зокрема, Росія просуває ідею проведення у листопаді тристороннього саміту за участю цих держав.
На мою особисту думку, перемогу вже здобуто. Йдеться не лише про 20-25 відсотків території, які ми звільнили. Йдеться також про те, як Сполучені Штати тепер взаємодіють із Росією.
— Марина Ахмедова, проросійська журналістка
Чимало аналітиків переконані, що економічні стимули, які пропонує Трамп, не є правильним способом врегулювання війни, оскільки її основою залишаються політичні та безпекові питання. Водночас під час візиту до Санкт-Петербурга в середу Віткофф назвав домовленість щодо дизелю “ще одним прикладом того, чого ми можемо досягти, працюючи разом”. Путін, своєю чергою, виступив із пропозицією укласти окрему угоду щодо постачання російських добрив. Крім того, сторони розглядають і низку інших потенційних економічних домовленостей.
За інформацією NYT, РФ та США обговорювали можливий продаж міжнародних активів російської енергетичної компанії “Лукойл” групі інвесторів, до якої входить американський уряд. Видання також повідомляло, що американські переговірники запропонували розглянути можливість відновлення Європою масштабних закупівель російського газу, який постачається трубопроводами через територію України.
Після переговорів у Санкт-Петербурзі економічний представник президента РФ Кирило Дмитрієв заявив, що “немає жодних сумнівів” у подальшому “посиленні” економічних зв’язків між Росією та США. За його словами, під час зустрічі з Віткоффом Путін обговорював не тільки можливу угоду щодо постачання добрив, а й “різні проєкти, такі як центри обробки даних, багато проєктів у сфері енергетики та енергетичного співробітництва”.
Особисті стосунки та дипломатичні вигоди
Путін, використовуючи підхід до дипломатії, заснований на особистих відносинах Трампа, намагається представляти вигідні для Росії рішення, зокрема можливий продаж дизелю США, як своєрідні послуги американському президенту. Водночас у контекст Москва вписує і звільнення 74-річного Стівена Джеймса Габбарда, вчителя з Мічигану, якого Держдепартамент США визнав “неправомірно затриманим” Росією. Звільнення Габбарда не було пов’язане з жодним обміном ув’язненими. Водночас Трамп представив цей крок як доказ високої поваги Путіна до нього.
У дописі в соцмережах американський президент, говорячи про себе у третій особі, зазначив, що “Сполучені Штати, з поваги до президента Трампа, не були зобов’язані нічого давати натомість”. Однак пізніше того ж дня Трамп заявив журналістам, що без чинних санкцій Росія не погодилася б на звільнення Габбарда. Аналітики вважають, що важливу роль у створенні умов для цього відіграли також домовленість щодо дизельного пального та можливість подальших економічних угод. На їхню думку, це дало Путіну дипломатичний результат, якого він прагнув після запровадження західними країнами численних санкцій проти Росії через її вторгнення до України.
Навіть це невелике послаблення нормалізації відносин допомогло Путіну фактично нейтралізувати Трампа та США як потенційних помічників або сприятливий фактор для України.
— Александер Габуєв, директор Берлінського центру Карнегі “Росія Євразія”
Домовленість про дизельне пальне також підсилила позицію, яку Москва просувала раніше. Росія намагалася довести, що західні держави, які запровадили санкції, самі зазнають економічних втрат через відмову від її дешевого пального та інших економічних зв’язків. За словами експертів, Путін прагнув відновити співпрацю з Вашингтоном, щоб продемонструвати значущість Росії на міжнародній арені та довести, що її неможливо просто відсунути на другий план.
Увесь минулий рік Росія намагалася утвердити ідею, що зі США можна робити щось на двосторонній основі, не вирішуючи питання завершення війни в Україні. Йшлося не лише про економічні угоди. Вони також хотіли говорити про Близький Схід. Вони хотіли говорити про Арктику. Вони хотіли говорити про контроль над ядерними озброєннями.
— Ганна Нотте, авторка книжки “Ми переживемо їх”, присвяченої зовнішній політиці Росії у воєнний час
За її словами, Москва прагнула просувати “всю цю ідею про те, що відносини зі Сполученими Штатами можна розділити на окремі напрямки й робити щось спільно навіть тоді, коли ви все ще ведете війну”. Нотте вважає, що запропоновані адміністрацією Трампа стимули, покликані підштовхнути Росію до завершення війни, найімовірніше, не дадуть очікуваного результату.
Європа як зростаючий фактор
Аналітик корпорації RAND Сем Чарап, який спеціалізується на питаннях Росії, та інші експерти звертають увагу на парадокс нинішнього зближення Москви та Вашингтона. На їхню думку, тісніші контакти зі США можуть уже не бути універсальним інструментом, за допомогою якого Росія зможе домогтися завершення війни на вигідних для себе умовах. Водночас роль Європи у підтримці України продовжує зростати. Європейські держави дедалі активніше надають Києву економічну та політичну допомогу, тоді як відносини Путіна з багатьма європейськими лідерами фактично перебувають у стані повного розриву.
Перемога на боці американців уже не є тією нагородою, якою вона була раніше. Два роки тому це була вся гра. Тепер це значно менша її частина.
— Джеремі Шапіро, директор з досліджень Європейської ради з міжнародних відносин
Він також зазначив, що в Кремлі розуміють можливість чергової зміни політичного курсу Трампа після проміжних виборів у США. За словами Шапіро, російські представники, які ухвалюють рішення, сприймають американського президента як “дуже непослідовного”, тому не мають достатньої впевненості в тому, якою буде його подальша політика щодо РФ.
Стратегія США: приязнь та лестощі
У статті NBCNews йдеться, що Трамп демонструє лояльність до Путіна та посилює критику Зеленського, намагаючись схилити Кремль до переговорів щодо припинення війни. За даними видання, Вашингтон розраховує домогтися мирної угоди за допомогою демонстративної приязні, лестощів та повернення РФ до міжнародної дипломатії (зокрема через дизельну угоду та запрошення Путіна на саміт G20). Втім, експерти застерігають, що відсутність реального важеля тиску на Росію та винагородження агресора лише заохочуватимуть Москву до подальших дій, тому ефективність такої стратегії залишається під сумнівом.
