Масові ракетні обстріли столиці України знову загострили проблему критичної нестачі безпечних місць для киян. Рекордні натовпи у київському метро під час останньої атаки виявили гостру потребу в надійних сховищах. Архітектори та експерти з безпеки пропонують інноваційні рішення, які можуть стати «укриттями майбутнього»: від підземних бункерів у парках до «ізраїльських кімнат-безпеки» в оселях.
Проблема, що не втрачає актуальності
Ракетний удар по Києву 2 липня вкотре привернув увагу до невідповідності стану бомбосховищ нагальним потребам міста. Протягом п’яти років повномасштабної війни столиця досі не має достатньої кількості безпечних місць для укриття від російських ракет та дронів. Про це свідчить шокуючий показник – понад 52 тисячі людей перебували на станціях метрополітену під час однієї з останніх атак, що стало абсолютним рекордом за весь час війни.
Хоча потреба в укриттях була критичною ще у 2022 році, вона залишається такою ж нагальною і сьогодні. Змінилися лише два чинники: поведінка киян, які все частіше шукають надійніший захист, та тактика російських агресорів, які тепер прицільно б’ють по житлових будинках, прагнучи завдати максимальної шкоди. Це змушує мешканців відмовлятися від ненадійних варіантів, як-от коридор чи підвал панельного будинку, який може обвалитися.
Умовно взявши спальний мікрорайон лівого берега Києва, люди справедливо зауважують: жодного нового укриття за останні роки не з’явилося. Натомість, їм доводиться розраховувати лише на холодні паркінги або необлаштовані підвали. Експерти підтверджують: якби місто мало достатньо зручних та сучасних бомбосховищ, кияни б не заповнювали метро під час кожної атаки.
Споруди подвійного призначення – ключ до безпеки
Ігор Молодан, експерт з безпеки та керівник Центру корпоративної безпеки «Автоном Клуб», наголошує на серйозності проблеми:
Проблема з укриттями дуже серйозна — їх критично не вистачає. Особливо у великих містах, які зараз атакує і руйнує Росія — Суми, Запоріжжя, Дніпро, Київ. Рятувати людей під час масованих атак можуть саме споруди подвійного призначення, які заглиблені у землю або повністю підземні: станції метро, підземні переходи, паркінги, торгові центри. Перебування у таких приміщеннях гарантує значно більшу безпеку, ніж перебування під час ракетного удару у квартирі чи у підвалі панельного будинку.
— Ігор Молодан
Експерт також зазначає, що паркінги, як споруди подвійного призначення, можуть слугувати надійним прихистком. Хоча він визнає виняткові випадки, як-от пряме влучання ракети у паркінг на Печерську, що пробило бетонне перекриття, загалом перебування у паркінгу під час ракетної атаки є значно безпечнішим, ніж у квартирі.
Виклики забудови та шляхи їх подолання
Відсутність укриттів у сформованих спальних районах є значною проблемою. Як пояснює Ігор Молодан, побудувати нове бомбосховище серед житлових будинків, особливо з урахуванням підземних комунікацій, є надзвичайно складним і дорогим завданням.
Проте, вихід можна знайти:
- Облаштування наявних шкільних укриттів: Привести до ладу укриття шкіл, якими зможуть користуватися мешканці навколишніх будинків.
- Будівництво у паркових зонах та скверах: Розглядати паркові зони як потенційні місця для будівництва нових укриттів, хоча це потребуватиме зміни ландшафту та значних фінансових вкладень.
Експерт підкреслює, що війна триватиме, і потреба в укриттях лише зростатиме, тому їх будівництво є необхідним, незважаючи на витрати.
Зміни у свідомості та готовність
Ігор Молодан дивується відсутності активних ініціатив з боку чиновників, адже війна триває вже п’ятий рік. Водночас він зазначає, що кияни сьогодні мають більше безпекових інструментів, ніж у 2022 році.
Давайте будемо чесними і поглянемо на себе у 2022 році і зараз. Тоді ми навіть не знали, куди треба йти і що робити, особливо коли в небі вже вибухало і працювала ППО. Зараз ми отримуємо попередження про повітряний напад заздалегідь, інколи майже за добу або за пів доби. Виняток — це раптова атака балістикою або зліт носія «Кинджалу». За дві-три години ми знаємо, що російські носії ракет вже вилетіли до пускових рубежів. Про пуски «Шахедів» теж стає відомо завчасно, і вони летять 1,5–2 години. За цей час можна спокійно зібратися і дійти до укриття, яке вас більше влаштовує, і там перебувати до закінчення атаки. Люди мають усвідомити, що, на жаль, ми живемо під час війни і тому треба адекватно реагувати на небезпеку.
— Ігор Молодан
Він переконаний, що держава (центральна чи міська влада) має займатися будівництвом надійних бомбосховищ. Однак, якщо влада не встигає, громадяни мають дбати про власну безпеку, облаштовуючи підвали, паркінги, забезпечуючи їх місцями для сидіння, водою та роботою санвузлів.
Потенціал радянської спадщини
Ігор Молодан наголошує, що мешканці мають не лише критикувати владу, а й стимулювати її до дій. Він наводить приклад ЖК «Паркові озера», де було виявлено радянське бомбосховище, засипане сміттям, тоді як територія заводу була забудована багатоповерхівками.
Насправді таких укриттів у Києві багато. Особливо тих, які були збудовані ще у радянські часи на території різних виробництв. Інформація про них має бути у архівах, і знайти їх насправді нескладно. Всі вони збереглися, бо засипати їх не могли — це дуже дорого. Все, що потрібно, — ініціатива: знайти, розчистити, відновити роботу вентиляції, зробити нормальний вхід та прибрати всередині. Якщо проаналізувати наявну кількість таких підземних споруд, то може виявитися, що і будувати нові за великі кошти немає великої потреби.
— Ігор Молодан
«Ізраїльські кімнати-безпеки» та бункери в парках
Олег Заварзін, архітектор, кандидат технічних наук, пропонує вивчати досвід Ізраїлю та проєктувати нові будинки з «кімнатами-укриттями». Це мають бути приміщення без вікон, розташовані в середині будівлі, з монолітного бетону.
На мою думку, через війну, яка триває п’ятий рік в Україні, кожен будинок чи квартира повинні мати власну кімнату-укриття. Гадаю, що нам варто стратегічно йти до такої мети, бо за цим майбутнє, враховуючи всі реальні загрози від Росії. Щоб вирішити у майбутньому питання з укриттями, саме так має бути при новому будівництві. Щодо старих наявних будинків, то там особливого укриття вже не зробиш, наприклад, у будівлях на 9 чи 16 поверхів. Вони не стануть надійними, якщо там облаштовувати такі кімнати-укриття.
— Олег Заварзін
Він також пропонує будувати укриття на окремих територіях, наприклад, у паркових зонах, у вигляді просторих бункерів із монолітного залізобетону, що наполовину заглиблені в землю. За його словами, таке будівництво є відносно недорогим.
Заварзін вважає, що відсутність будівництва нових укриттів у спальних районах Києва свідчить про відсутність політичної волі, стратегічного мислення та належного фінансування, а чиновники помилково сподіваються на швидке завершення війни.
Реалії будівництва та фінансування
За чотири роки повномасштабної війни в Києві було побудовано лише два повноцінних бомбосховища. Проблема з встановленням навіть модульних наземних укриттів залишається невирішеною.
Київрада запевняє, що кошти на будівництво та ремонт захисних споруд виділяються регулярно. Ці кошти спрямовуються до районних державних адміністрацій, які мають визначати пріоритети та контролювати виконання робіт. Натомість, КМДА звітує про завершення будівництва ще 9 споруд подвійного призначення в освітніх закладах цього року.
Причини мізерних темпів появи нових бомбосховищ, незважаючи на наявність бюджетів, залишаються відкритими. ТСН.ua очікує на офіційні відповіді та роз’яснення від КМДА та РДА.
