Життя, прикуте до “залізних легень”

У червні 1953 року п’ятирічна Марта Ліллард прокинулася з сильним болем у горлі та скутістю шиї. Сім’я одразу запідозрила поліомієліт і терміново доправила її до лікарні. Діагноз підтвердився, і дівчинка провела шість місяців у медичному закладі. Через ураження дихальної системи лікарі підключили її до апарата “залізні легені”, який допомагав їй дихати. Цей пристрій став невід’ємною частиною її життя протягом наступних 73 років, аж до самої смерті 26 червня цього року.

Про смерть Марти Ліллард повідомила її сестра Сінді Маквей. Вона розповіла, що Марту переконували, що вона не проживе довше 20 років. Однак, попри сумні прогнози, Марта демонструвала неабиякий ентузіазм і бажання жити, прагнучи отримувати від життя максимум.

Причини смерті та спадок “залізних легень”

За словами сестри, безпосереднім поштовхом до погіршення стану здоров’я Марти став “довгий Covid”. Однак у свідоцтві про смерть серед причин зазначені хронічна легенева недостатність та постполіомієлітний синдром.

Марта Ліллард залишалася останньою людиною у США, яка продовжувала використовувати “залізні легені”. Це спеціальний апарат штучної вентиляції, що забезпечує дихання за допомогою зовнішньої вентиляції з негативним тиском (ENPV). Свого часу цей пристрій був одним із головних засобів підтримки життя пацієнтів із поліомієлітом. До появи ефективних вакцин саме “залізні легені” широко застосовувалися для допомоги людям, у яких вірус уражав дихальні м’язи.

Завдяки масовій вакцинації поліомієліт у США практично ліквідували. Починаючи з 1979 року в країні не фіксували випадків природного передавання вірусу.

Спогади про перші симптоми та перше знайомство з апаратом

За кілька днів до смерті Марта дала інтерв’ю телеканалу KFOR 8, у якому згадала день, коли вперше відчула симптоми небезпечної хвороби.

Я прокинулася, на вулиці світило сонце, я почала підводитися, і шия мене страшенно боліла. Я не могла підняти голову з подушки. Через чотири дні я знепритомніла. Я не могла дихати. Не могла рухати ні руками, ні ногами.

Жінка також пригадала свої перші враження від перебування у “залізних легенях”.

Зазвичай дітей туди не любили класти, бо вони чинили опір, але я — ні. Мені це подобалося. Було приємно дихати.

Небезпечний інцидент та боротьба за життя

Протягом життя Марта пережила й небезпечний інцидент. Під час потужної крижаної бурі в Оклахомі Марта опинилася заблокованою всередині апарата, коли аварійний генератор вийшов з ладу, а система опалення припинила працювати.

Пізніше, в ефірі Radio Diaries 2021 року, вона згадувала ті страшні хвилини.

Це майже як бути похованою заживо, знаєте — це так страшно. Мені було важко дихати. І я пам’ятаю, як голосно сказала собі: “Я не помру”.