Життя в Канаді, як і в будь-якій країні, має свої виклики та привабливі сторони. Для українки Юлії, яка провела там чотири роки, цей досвід виявився непростим. Незважаючи на важку працю, скромні підвищення зарплати та зрештою звільнення, вона прийняла рішення повернутися до України, а нині розглядає можливість переїзду до Іспанії. Своєю історією Юлія поділилася на YouTube, розповідаючи про труднощі, з якими стикнулася в Калгарі.
Перші кроки в Канаді: робота в супермаркеті
Юлія розпочала свій шлях у Канаді з роботи в місцевому супермаркеті. Її подруга, яка приїхала раніше, запропонувала це місце, коли сама знайшла іншу, кращу роботу. У 2022 році конкуренція за вакансії в супермаркетах була надзвичайно високою. Хоча Юлія та її подруга сподівалися на посаду касира, місць вже не було. Єдиним доступним варіантом стала робота в буфеті супермаркету.
«Оскільки не було інших варіантів, я погодилась на цю роботу. Це було досить важко. Цей супермаркет був у центрі міста. І в години пік всі офісні працівники приходили до нас на ланч. В час пік там було пекло. Було дуже важко працювати. Вони не завжди хотіли виводити додаткових працівників на зміну», — згадує українка.
Мізерна зарплата та обіцянки підвищення
На початках Юлія працювала за мінімальну зарплату, яка становила 15 доларів за годину. Вона з гумором згадує, як зарплату підвищували лише на 10 копійок кожні три місяці. Згодом, коли Юлія сама попросила про підвищення, їй додали 2 долари до погодинної ставки. З часом вона також займалася зміною цін у магазині та працювала на касі, де, за її словами, «можна було просто вмерти під кінець зміни».
Через два роки Юлія покинула супермаркет, оскільки робота не була оформлена на повну ставку, що унеможливлювало отримання статусу постійного резидента (PR).
Новий виклик: робота на рецепції та в компанії з медтехніки
Наступним етапом стало працевлаштування на рецепції в магазині медичної техніки, де ставка становила 17 доларів за годину. Однак незабаром Юлії запропонували іншу вакансію з зарплатою 19 доларів. Ця робота виявилася ще складнішою, ніж у супермаркеті.
«Коли я перейшла туди працювати, я зрозуміла, що це ще гірше дно, ніж супермаркет. Це була сімейна компанія. Два власники», — розповідає українка. У компанії оберталися значні кошти: один товар міг коштувати 40-50 тисяч доларів, а місячний оборот сягав 500 тисяч доларів. Проте, за словами Юлії, приватні компанії часто бували «жлобськими» і прагнули, щоб працівники виконували великий обсяг роботи за мінімальну оплату.
«Вони бачили, що на мене можна повісити багато всього», — зазначає дівчина.
Здобуття посади супервайзера та несподіване звільнення
Згодом Юлії запропонували підвищення до посади супервайзера, а її зарплата зросла до 23 доларів. Однак після її повернення з відпустки ситуація різко погіршилася. Зі збільшенням продажів зросло й навантаження, але нових працівників не наймали. До того ж, одна з колежанок, громадянка Канади, вдавалася до пліток та інтриг.
«Кожен день була якась драма. Я більше втомлювалася не від роботи, яку я мала, а від того, що вона кожного дня створювала якусь інтригу. В кінці мене це настільки добило. Я почала пити антидепресанти», — зізнається Юлія.
На тлі цих подій Юлія знову звернулася з проханням про підвищення зарплати, але керівництво відмовило. Через два тижні її звільнили.
Ми більше не потребуємо твоїх послуг. Причин немає. Просто ми так вирішили.
— казала менеджерка, запрошуючи Юлію до свого кабінету.
«Це було досить травматично для мене. Я пішла на склад до Ані українки плакати», — згадує вона.
Після звільнення Юлія зібрала свої речі та, не попрощавшись із колегами, покинула місто.
Внутрішні зміни та плани на майбутнє
Раніше Юлія вже ділилася своїми переживаннями щодо зміни внутрішнього стану під час перебування в Канаді. Вона відзначала, що попри зовнішню стабільність, втратила здатність розслабитися та знайти душевний спокій. Нині, повернувшись до України, Юлія планує переїзд до Іспанії, шукаючи нові можливості та бажаючи знайти гармонію.
