На фронті катастрофічно бракує захищеного транспорту для евакуації поранених
Відчайдушний порятунок як символ системної проблеми
Мережу сколихнуло відео, на якому командир роти з ризиком для власного життя рятує двох важкопоранених бійців. Цей героїчний вчинок виявив глибоку системну проблему на українському фронті – критичний дефіцит ефективної інфраструктури для евакуації поранених з так званої «кілзони». Військовий та громадський діяч Ігор Луценко наголошує, що наземні роботизовані комплекси (НРК), хоч і можуть допомагати на полі бою, часто не придатні для порятунку бійців під вогнем.
Я бачу героїзм окремої людини, котра намагається протистояти глобальній трагедії. Глобальна трагедія полягає у тому, що у нас немає чим евакуювати поранених. Будь ласка, зрозумійте, що сучасний НРК зазвичай не підходить для евакуації поранених. Це — засіб для евакуації тіл загиблих, не більше.
— Ігор Луценко
Чому сучасні НРК не підходять для евакуації?
Сучасні наземні роботизовані комплекси, як правило, є повільними платформами, що рухаються зі швидкістю 7–10 км/год. Вони не мають належного протимінного та протидронового захисту, що робить їх легкою мішенню для ворожих FPV-дронів. Підрив на мінах або ураження дроном перетворюють операцію з порятунку поранених на надзвичайно довгу та вкрай ризиковану.
Це — рішення, яке застосовується від відчаю, від відсутності нормальних засобів. У зв’язку з тим, що немає нічого іншого. Що у цьому питанні у нас повний функціональний провал.
— Ігор Луценко
Відсутність швидкої та захищеної евакуації означає, що навіть легке поранення на передовій може стати смертельним через неможливість вчасно надати медичну допомогу.
Шляхи вирішення: броньований транспорт та управлінські рішення
За словами Ігоря Луценка, кошти на евакуацію бійців від партнерів є, однак держава наразі не спроможна витратити їх на справді ефективні рішення. Ефективним рішенням у таких умовах є використання важкоброньованого транспорту. Йдеться про автомобілі класу MRAP, такі як «Козак», «Варта», Cougar, M-ATV, або спеціально захищені великогабаритні НРК. Така техніка повинна бути оснащена засобами радіоелектронної боротьби (РЕБ), протикумулятивними екранами та потужним протимінним захистом.
Головним бар’єром на шляху до впровадження таких рішень залишається бюрократія. Проблема полягає не у відсутності коштів, а у відсутності чітко сформованої державної потреби. Військовий наголошує, що війна – це математика, де інвестиція в захист є суттєво вигіднішою за наслідки втрати людей.
Зробимо такі припущення: нехай екіпаж — це 4 особи, у разі вогневого ураження транспортного засобу з них гине в середньому 2 особи. Втрати держбюджету становлять в такому разі 720 тисяч доларів. Як бачимо, інвестиція в таку техніку надзвичайно вигідна, оскільки становить в більшості випадків 30–50% від очікуваних збитків бюджету внаслідок загибелі військовослужбовців.
— Ігор Луценко
Ігор Луценко також розповів про свій досвід спілкування з головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним (на той час):
Завдяки Марії Берлінській, я потрапив з цією проблемою до Сирського, котрий тоді був головкомом. Він концепцію великих броньованих НРК/автомобілів підтримав, але ця ініціатива загубилася в паперових морях інстанцій та відомств.
— Ігор Луценко
Альтернативи та майбутнє евакуаційних технологій
Альтернативами або доповненнями до бронетехніки можуть стати потужні важкі коптери для повітряної евакуації, а також дистанційно керовані роботизовані системи ураження та розвідки. Розвиток таких технологій може мінімізувати присутність особового складу в зонах найбільшого ризику, проте це вимагає системних управлінських рішень та змін у підходах до забезпечення фронту.
Історія одного порятунку
Інцидент, що висвітлив цю проблему, стався з командиром роти 475-го окремого штурмового батальйону Владиславом Польським. Він особисто врятував двох бійців з підрозділу ударних безпілотників «Code 9.2», які зазнали важких поранень під час повернення з завдання. Російські дрони «Молнія» атакували українських військових, позбавивши їх можливості самостійно пересуватися. Надіслана для евакуації наземна роботизована платформа була уражена ворожим дроном, залишивши поранених без укриття на відкритій місцевості. Владислав Польський, щоб заощадити час, вирушив на допомогу на цивільному пікапі, навіть без бронежилета. Він під’їхав до пошкодженого робота, самотужки перемістив важкопоранених у кузов автомобіля та вивіз їх у безпечне місце. Ця спецоперація отримала назву «Форест Гамп».
