Масштаби втеч українських солдатів з навчань у Німеччині
З 2022 року щонайменше 80 українських військових покинули навчальні бази на території землі Саксонія-Анхальт у Німеччині. Загальна кількість мобілізованих, які могли дезертувати під час підготовки в Німеччині, оцінюється журналістами видання Die Zeit у кілька сотень.
Історія одного дезертира
Журналісти поспілкувалися з десятьма українськими військовими, які втекли з навчань. Одним з головних героїв матеріалу став Володимир Шульгін з Дніпра. У січні поточного року він був затриманий співробітниками ТЦК та мобілізований. За словами Шульгіна, до мобілізації він уникав роботи, залишався вдома і боявся виходити на вулицю. Фінансову підтримку сім’ї забезпечувала його дружина.
Приблизно через десять днів після мобілізації Володимир Шульгін розпочав навчання на військовому полігоні Альтенґрабов. Він стверджує, що спочатку не планував втечу, йому подобалися умови проживання та харчування, а також ставлення німецьких військових. Навчальний полігон розташований у сільській місцевості, приблизно за 50 кілометрів на схід від Магдебурга. Територія полігону огороджена сітчастою огорожею висотою близько 1,75 метра з колючим дротом зверху. Українським військовослужбовцям заборонено самостійно пересуватися територією або залишати її. За їхню поведінку відповідають українські офіцери, а військова поліція з України стежить за тим, щоб ніхто не втік.
Володимир Шульгін розповідає, що сильно застудився. Під час ранкової переклички він відчув запаморочення. За його словами, він повідомив про це командуванню, але натомість його вдарили кулаком у груди на очах у товаришів по службі, після чого він упав. Далі його змусили зробити 50 присідань. Володимир стверджує, що в їдальні втратив свідомість. Він розповів про інцидент німецькому лікарю. За словами дезертира, українські офіцери, дізнавшись про це, розлютилися і пригрозили “закопати в яму”, заявивши, що він зникне після повернення в Україну.
Після цього українця направили до берлінської клініки “Шаріте”. Після лікування він вирішив не повертатися до частини і подав заяву на отримання притулку. Шульгін заявляє, що не бачить причин для повернення додому, незважаючи на своє бажання перемоги Україні. Він вважає втечу єдиним правильним рішенням для себе.
Інші причини для втечі
Українські дезертири, з якими спілкувалися журналісти ZEIT, назвали різні причини для втечі:
- Нібито зловживання з боку командування.
- Бажання возз’єднатися з родинами, яких не бачили роками.
- Прагнення почати нове життя, зокрема, один з чоловіків відбував 15-річний термін ув’язнення за вбивство.
- Індивідуальні плани втечі, як-от домовленість з другом, який чекав з автомобілем біля полігону.
Один з дезертирів відповів на запитання про причини так:
Я просто не хочу помирати і не хочу вбивати. Ні на фронті, ні ніде більше. Чи цього достатньо?
— Один з українських дезертирів
Правовий статус українських військових у Німеччині
Влада Німеччини не розголошує точну кількість українських військових, які дезертували під час навчань. Однак, лише в Саксонії-Анхальт відомо про близько 80 випадків, а загальнонаціональна кількість, за оцінками журналістів, сягає кількох сотень.
Важливо зазначити, що українські військовослужбовці у Німеччині, на відміну від цивільних, не захищені параграфом 24 Закону про перебування іноземних громадян. Цей закон, хоч і стосується громадян України, не поширюється на військових.
Речник німецького Міністерства внутрішніх справ повідомив, що українським солдатам, які беруть участь у навчальних місіях у Німеччині, “зазвичай не дозволено подавати заявку на отримання дозволу на проживання”. Земля Саксонія-Анхальт ще у квітні 2026 року доручила імміграційним органам відхиляти подібні заяви.
Таким чином, для українських дезертирів залишається єдиний легальний шлях для перебування у Німеччині: подання заяви на отримання притулку. Для цього їм необхідно довести, що їхнє життя буде в небезпеці після повернення в Україну або що вони підпадають під політичні переслідування. Видання оцінює шанси на отримання притулку для таких осіб як невисокі.
