Війна змусила багатьох українців покинути свої домівки та шукати безпечнішого місця. Історія однієї родини з Чернігівщини, яка через військові дії була змушена переселитися, надихає своїм прикладом наполегливості та працьовитості. Вони придбали стару дерев’яну хату за символічну суму та перетворили її на повноцінне, самодостатнє господарство.
Шлях до нового життя
Приблизно два з половиною роки тому, коли родина мешкала у прикордонному селі Чернігівської області, небезпека, спричинена війною, стала невідворотною. Щоб убезпечити себе, вони вирішили переїхати. Нове місце розташування знаходиться приблизно за 30 кілометрів південніше від їхньої попередньої домівки. Як розповів господар, це дало їм відчуття більшої безпеки, хоч і з певними застереженнями.
Ми переїхали з самого-самого прикордоння. Переїхали південніше, недалеко — на 30 км, але все-таки тут трішки спокійніше. Ну як, як то кажуть, у міру.
— господар
Інвестиція в майбутнє
На новому місці сім’я придбала стару дерев’яну хату всього за 40 тисяч гривень. Це була не просто покупка житла, а інвестиція в майбутнє. Поступово, власними силами, вони облаштували навколо будинку земельні ділянки, створили город та побудували господарські приміщення. Занедбане обійстя почало перетворюватися на квітуче сільське господарство.
Земля, тварини та смаколики
Сьогодні родина успішно веде господарство, яке включає утримання курей і кіз, а також вирощування різноманітних овочів, ягід та фруктів. Догляд за тваринами вимагає щоденної праці та уваги, адже їх годують тричі на добу. У спекотні години кіз тримають у прохолоді хліва, а на пасовище випускають лише після спаду температури. Для курей готують поживний домашній корм, що складається з вареної картоплі, пшоняної каші, сирокваші, домашнього сиру та кропиви.
Значна частина зусиль приділяється городу. Особливо цього літа, через посушливу погоду, доводиться витрачати щонайменше дві години щодня на полив. Вода дає життя численним культурам, серед яких малина, кавуни, буряки, полуниця та інші. Господар відзначає, що спека та брак опадів стали головною проблемою для цьогорічного врожаю. Сам він під час роботи в гарячі дні випиває до п’яти літрів води.
На земельній ділянці родини вирощують як ранні, так і пізні сорти картоплі. Пізня картопля, за словами господаря, залишається зеленою майже до середини вересня. Окрім овочів, насадження включають агрус, порічки, смородину, ожину, малину та яблука. Серед яблунь є, зокрема, сорт кальвіль.
Зберігання врожаю та заготівлі на зиму
Під будинком облаштовано два льохи, які є ключовими для збереження зібраного врожаю. Перед закладанням нового врожаю картоплі господарі щорічно проводять їх біління та дезінфекцію, щоб забезпечити оптимальні умови зберігання.
Літній сезон – це також час активних заготівель на зиму. За кілька місяців родина встигає приготувати десятки банок варення з абрикосів, смородини та порічок. Також заготовляють полуничні й березові компоти, мариновані гриби та тушонку. Особливою гордістю господаря є домашній квас, виготовлений з цвіту бузини.
Додатковий заробіток з власної продукції
У зв’язку з віддаленістю села та відсутністю достатньої кількості традиційних робочих місць, родина знайшла спосіб заробляти, реалізуючи продукцію свого господарства. Одним із джерел доходу є сушені яблука. Цікаво, що для їх приготування сім’я не використовує електросушарку. Дах будинку фактично виконує роль природної “сауни”: під розпеченим шифером нарізані фрукти висихають під впливом високої температури.
Також родина займається сушінням грибів. Їх розкладають на горищі та біля печі. За словами автора відео, попит на сушені гриби залишається стабільним.
Ще одним напрямком заробітку є продаж свіжої продукції. Господарі щодня збирають та продають по два кошики огірків, а також реалізують ремонтантну малину, яка плодоносить повторно.
Підсумки та перспективи
Таким чином, недорога сільська хата стала для родини переселенців не просто новим місцем проживання, а надійною основою для власного господарства та стабільним джерелом доходу. Це яскравий приклад того, як наполеглива праця та винахідливість можуть перетворити будь-які обставини на можливість для розвитку.
Робота безперервна: зранку до вечора. Одне за одним… Але воно того варте — маємо і що собі залишити, і що продати.
— господар
За його словами, життя у віддаленому поліському селі потребує постійної праці, але воно дозволяє родині самостійно забезпечувати себе продуктами, робити запаси на зиму та заробляти на надлишках власного врожаю. Це дає відчуття впевненості та незалежності, незважаючи на складнощі.
