Місцевість колишнього Каховського водосховища, зруйнованого внаслідок підриву греблі Каховської ГЕС у 2023 році, перетворилася на унікальну й надзвичайно небезпечну ділянку фронту. Після того, як вода відійшла, колишня заплава швидко заросла густим очеретом, кущами та молодими деревами, утворивши справжні “джунглі”. Ці умови кардинально змінюють характер ведення бойових дій, роблячи традиційні методи розвідки та нанесення ударів за допомогою безпілотників неефективними.
Як зазначає The New York Times, яке спостерігало за роботою українського батальйону «Братство» в цьому районі, дрони тут мають обмежені можливості. Густа рослинність перешкоджає візуальному контролю, і бійці часто не можуть побачити навіть власних товаришів на відстані кількох метрів. Це змушує українських та російських військових переходити до пішого пересування та вести бойові дії в умовах прямого контакту, що нагадує війну часів минулих століть.
За словами командирів, спека, численні комарі та надзвичайна щільність рослинності роблять цю місцевість “непрозорою, складною, дезорієнтуючою і дуже небезпечною”.
Виклики сучасних технологій у “джунглях”
Безпілотники, що стали одним із ключових інструментів сучасної війни, тут втрачають свою ефективність. Командир батальйону «Братство» Олексій Середюк розповів, що інколи пошук власного бійця в цих заростях міг тривати до трьох днів. Використання дронів обмежується переважно доставкою припасів, спостереженням за відкритими ділянками та, в окремих випадках, скиданням вибухівки. Основний тягар бойової роботи лягає на піхоту.
Командир одного з підрозділів із позивним “Апач” описує ситуацію так:
У заростях очерету все як у старі добрі часи на початку повномасштабного вторгнення — прямий контакт.
— “Апач”
Тактика ворога та українські відповіді
Російські військові намагаються використати цю територію для прихованого просування в напрямку Запоріжжя. За оцінками українських командирів, до району колишнього водосховища перекинуто сотні російських солдатів, які облаштовують там спостережні пункти, місця збору особового складу та логістичні маршрути.
У відповідь українські підрозділи проводять розвідку та влаштовують засідки, щоб виявляти російські позиції та зривати їхнє просування. Під час однієї з таких операцій бійці «Братства» зіткнулися з російськими солдатами на надзвичайно близькій дистанції. Після перестрілки одного військового РФ було взято в полон, однак повернення групи з ним через зарості до власних позицій тривало кілька днів.
Іншого разу противника було майже неможливо розгледіти: російські військові виглядали лише як тіні між деревами. “Ми почали відходити, тому що контакт був надто близьким. Це було дуже небезпечно”, — згадує “Апач” про зіткнення.
Стратегічні цілі та психологічний тиск
Однією з ключових цілей Росії є отримання можливості вільно діяти на території колишнього водосховища та поступове просування до його протилежного берега, що є важливим напрямком для російської армії. Водночас українські сили останніми місяцями демонструють спроможність стримувати просування противника.
Серед російських підрозділів, за словами бійців «Братства», спостерігається як наявність досвідчених військових, так і велика кількість менш підготовлених новобранців. Українські командири також відзначають, що останнім часом російські військові частіше здаються в полон.
Умови ведення бойових дій у густих заростях, де солдати не бачать противника та не завжди розуміють, що відбувається з їхніми побратимами, можуть створювати додатковий психологічний тиск. Це призводить до того, що ця ділянка фронту все менше нагадує війну з використанням сучасних технологій, а все більше — ближній піхотний бій, де противники буквально полюють одне на одного серед очерету та дерев.
