“Не гідна бути мамою”: як незаміжніх матерів змушували віддавати дітей
У Великій Британії, протягом 1949-1976 років, сотні тисяч молодих жінок зіткнулися з безжальною державною системою. Не маючи офіційного шлюбу, вони ставали об’єктами цькування та були змушені віддавати своїх новонароджених дітей на усиновлення. Ця жорстока реальність була висвітлена у новому документальному фільмі BBC “Викрадені немовлята”, який розповідає трагічні долі цих жінок.
Юні матері опинилися безсилими перед тиском соціальних служб, релігійних організацій та держави, яка фактично “постачала” дітей до сімей середнього класу. Лікарняні умови відзначалися жорстокістю: дівчатам відмовляли у знеболювальних під час пологів як покарання, піддавали фізичному та психологічному насильству, а також позбавляли права навіть обійняти своїх малюків.
Десятиліттями ці жінки мовчали, але у липні британський прем’єр-міністр сер Кір Стармер офіційно попросив у них вибачення.
Історії, що зворушують до глибини душі
Меріон Макміллан: дискримінація та розлука
Одна з героїнь стрічки, Меріон Макміллан із Шотландії, у 1966 році, у 17-річному віці, завагітніла від чоловіка з Пакистану. Батько дитини, усвідомлюючи расові упередження суспільства, пропонував виїхати на Гаваї. Однак, вони розлучилися, і дівчина потрапила до притулку “Армії порятунку” у Ньюкаслі.
З тієї миті, як ти переступаєш поріг, тобі дають зрозуміти: ти не гідна бути матір’ю, і в тебе заберуть дитину. Її віддадуть на усиновлення. Тож краще звикай до цього, дівчино, бо в тебе немає ні грошей, ні житла, нікого, хто міг би тебе підтримати.
— Меріон Макміллан
Меріон доглядала свого сина дев’ять місяців, оскільки їй казали, що дітей змішаного походження майже не усиновлюють. Попри це, хлопчика забрали, ігноруючи благання матері. Медсестра плакала разом з нею. Жінка змогла знову обійняти сина лише через 38 років.
Це було боляче для нього, боляче для мене, боляче для його [прийомних] батьків — боляче для всіх. Але якщо відкинути біль, то це стало справжнім Божим даром, адже всі ці роки я так сумувала за ним.
— Меріон Макміллан
Енн Кін: насильство та жорстоке покарання
Ще одна трагічна історія трапилася з Енн Кін. Працюючи на фабриці в Юло, 17-річна дівчина пішла на побачення з торговим представником. Ця зустріч закінчилася зґвалтуванням. Енн відправили народжувати до лікарні в Суонсі, де їй принципово відмовили у знеболенні.
Мені сказали, що не дадуть нічого від болю, аби я запам’ятала це й більше не поводилася як „погана дівчина“. Вони бачили в мені жінку без жодних моральних принципів, а тому вважали, що я не заслуговую на допомогу. І я не вірю, що таке могло б статися, якби я була одружена.
— Енн Кін
Енн обіцяли 10 днів із малюком, але вже на восьмий день дитини в колисці не виявилося. Потім дівчину завели до ванної кімнати і у грубій формі змусили позбуватися молока.
Джоан Чамберс: дитяча травма та довгий шлях до возз’єднання
Джоан Чамберс завагітніла у 14 років, навчаючись у школі в Сандерленді. Вона довіряла своєму вчителю, який запрошував її на прогулянки. Під час однієї з таких прогулянок вчитель зґвалтував її.
Єдине, що я пам’ятаю, — це біль. Я не розуміла, що відбувається.
— Джоан Чамберс
Перед пологами дівчинці довелося свідчити в суді. Однак, суддя зняв з обвинуваченого усі звинувачення, вважаючи, що на нього чекає “успішна кар’єра”. Пологи у притулку пройшли без жодної анестезії.
Мабуть, це було страшенно боляче. Мені не давали ані знеболювальних, ані нічого подібного. Наступне, що я пам’ятаю: мої ноги зафіксовані в гінекологічних стременах, накриті зеленою тканиною, а я чекаю, поки лікар прийде й накладе шви.
— Джоан Чамберс
У тритижневому віці немовля забрали, а Джоан змусили прибрати його ліжечко для наступної дитини. Тільки у 66 років вона знову побачила сина. Жінка відчула дивовижу і смуток, адже син її ніколи не шукав.
Шлях до справедливості та визнання
У 2023 році Нікола Стерджен, під час офіційних вибачень від імені Шотландії, відзначила боротьбу Меріон Макміллан за справедливість. 28 серпня 2026 року “Армія спасіння” також публічно визнала свою провину. Очільники організації Пол і Дженін Мейн розкаялися.
Зараз Меріон прагне створити у Шотландії центр підтримки для всіх учасників тих подій. Для Енн Кін, яку разом з іншими матерями запросили на Даунінг-стріт, державне каяття стало важливим моральним звільненням.
Для мене ці вибачення означають, що мене більше не вважають винною в тому, чого я не робила, адже я не віддавала його. Його забрали. Це доведе світові, що нашої провини в цьому не було. Ми не були винні. Винна була держава, винні були церкви, а ми станемо вільними.
— Енн Кін
