На Волині збереглася унікальна гідротехнічна споруда XIX століття – Турський канал. Цей канал є частиною значної водної системи, яка теоретично дозволяє дістатися до басейнів як Чорного, так і Балтійського морів, з’єднуючи їх через мережу річок та озер.
Історія та будівництво Турського каналу
Історія цієї масштабної гідросистеми сягає XVIII століття. Перші елементи системи почали зводити ще у 1775 році, за часів правління польського короля Станіслава Августа Понятовського. Безпосередньо ж Турський канал був прокладений у XIX столітті. Існують різні версії щодо точної дати його спорудження: одні джерела вказують на період 1839–1843 років, інші – на експедицію генерала Жилінського у 1870–1880-х роках.
За свідченнями місцевих старожилів та краєзнавчих матеріалів, будівництво каналу відбувалося вручну. Тисячі людей протягом приблизно семи років прокопували кілометри каналу за допомогою звичайних лопат, працюючи просто серед поліських боліт, часто стоячи по коліна у воді. Сучасна техніка дозволила б виконати подібний обсяг робіт за кілька місяців.
Призначення та функціональність каналу
Турський канал будувався не лише для потреб судноплавства та перевезення вантажів. Важливою функцією було також осушення заболочених територій. У документах XIX століття зазначалося, що Турський та Оріхівський канали мали відводити воду з боліт, випари від яких у той час вважалися причиною поширення захворювань серед населення.
До появи розвиненої залізничної мережі водне сполучення відігравало ключову роль на Поліссі. Турським каналом активно сплавляли деревину та перевозили різноманітні товари, такі як мед, віск і риба, доставляти які суходолом тогочасними дорогами було значно складніше.
Крім того, канал використовувався для регулювання рівня води. Навесні Заболоттівська насосна станція перекачувала паводкові води до Турського озера, площа якого становить 1285 гектарів. У спекотні періоди накопичені запаси води через шлюзи спрямовували для зрошення прилеглих земель, підтримуючи необхідний рівень вологості.
Географічне розташування та сучасний стан
Турський канал починається в Турському озері, розташованому поблизу селища Заболоття, і впадає в озеро Оріхове. Його сучасна довжина становить 32,2 кілометра. Ширина каналу варіюється від 16 до 18 метрів, а глибина, після проведення робіт із поглиблення, сягає 2,4 метра. На каналі встановлено 223 шлюзи-регулятори та 88 труб-переїздів.
Турський канал є лише одним з елементів великої поліської гідросистеми. Ця розгалужена мережа включала також Оріхівський, Залухівський, Волянський, Білозерський та Вижівський канали, які разом з Турським каналом були з’єднані з Дніпровсько-Бузькою системою через озера Турське, Тісоболь та Оріхове.
Таким чином, Турський канал є важливим історичним та інженерним об’єктом, який свідчить про давні досягнення гідротехніки на українських землях та його значення для регіону.
