Останніми тижнями в міжнародній політиці спостерігаються суттєві зміни у підходах президента США Дональда Трампа до врегулювання конфлікту в Україні. Його дії викликають активне обговорення серед експертів, які намагаються зрозуміти приховані мотиви та потенційні наслідки такої політики. Попри те, що Трамп повернувся на посаду президента, пообіцявши швидко завершити війну, його стратегія зазнала трансформації, змістивши акценти з нейтралітету на активне налагодження контактів з російським керівництвом.
Зближення з Путіним: Дипломатія через особисті стосунки
На початку своєї каденції Дональд Трамп декларував нейтральну позицію у конфлікті, заявляючи про підтримку “боку людства”. Однак, ця риторика поступово відійшла на другий план, поступившись місцем прагненню налагодити діалог з Володимиром Путіним. Експерти з аналітичного центру Freedom House, який досліджує питання свободи та демократії, відзначають, що Російська Федерація характеризується як авторитарна держава, де влада сконцентрована в руках Володимира Путіна. Це не заважає Трампу розглядати дипломатію крізь призму особистих стосунків, демонструючи прихильне ставлення до лідера Кремля.
NBCNews наголошує, що такі кроки можуть не тільки посилювати позиції Росії, але й сприяти відновленню міжнародної репутації Володимира Путіна. Прикладом такої політики є прийом російського президента на Алясці минулого року, де Путін був зустрітий з пошаною. Навіть у Білому домі, у Пальмовій залі, висить фотографія, що зображує лідерів обох країн разом.
Тиск на Зеленського та нова стратегія переговорів
Паралельно з посиленням комунікації з Путіним, Дональд Трамп почав виявляти непослідовну критику на адресу президента України Володимира Зеленського. Його звинуватили у нібито небажанні завершити війну, а також висловили припущення, що переговори від імені Києва має вести хтось інший. Ця тактика, на думку експертів, спрямована на досягнення конкретної стратегічної мети — схилити Росію до переговорів та покласти край війні, що триває вже п’ятий рік.
Роберт О’Браєн, колишній радник Трампа з національної безпеки, пояснює таку стратегію:
Ми думали, що зможемо врегулювати війну ще два роки тому, але Путін виявив непоступливість і відмовлявся сідати за стіл переговорів. Президент Трамп використовує доброзичливість, щоб спонукати Путіна до переговорів.
— Роберт О’Браєн
О’Браєн також зауважує, що російський лідер навряд чи погодився б на переговори за посередництва США, якби відчував стовідсоткову підтримку України з боку Трампа. Це свідчить про спробу Вашингтона створити умови, за яких Росія відчує стимул до переговорного процесу.
Дистанціювання від Києва та прихильність до Москви
Майкл Кіммедж, експерт із зовнішньої політики аналітичного центру Brookings Institution, вважає, що Білий дім намагається досягти прогресу за столом переговорів, демонструючи дистанціювання від Києва та прихильність до Москви. Це, на його думку, є частиною стратегії, спрямованої на створення сприятливого клімату для діалогу.
Однак, Роберт О’Браєн висловлює сумніви щодо ефективності такої стратегії, вважаючи, що значний прогрес важко уявити “за відсутності дуже серйозних форм впливу на Росію”.
Повернення Путіна на міжнародну арену
NBCNews відзначає, що в рамках своєї мирної угоди Трамп демонструє ставлення до Путіна як до державного діяча, а не як до “глобального ізгоя”. Прикладом цього є подяка Трампа Путіну після досягнення дизельної угоди. Також був запрошений Путін на міжнародний саміт G20, який планувалося провести у грудні на території гольф-курорту Трампа Doral у Маямі. Цікаво, що Трамп висловив готовність до зустрічі, на якій міг би бути присутній і лідер Китаю Сі Цзіньпін. Така зустріч на вищому рівні разом з лідерами двох найбільших економік світу була б значним плюсом для Путіна, якого Захід практично ігнорував з моменту анексії Криму у 2014 році, що призвело до виключення Росії з G8.
Бретт Бруен, директор з питань глобальної взаємодії в Білому домі за часів Барака Обами, вважає, що “Трамп намагається реінтегрувати Путіна у вишукане суспільство”.
Марко Міхкельсон, голова комітету із закордонних справ парламенту Естонії, висловлює застереження, що “винагороджуючи агресорів” та демонструючи їм, що вони можуть досягати своїх цілей силою, міжнародна спільнота лише “заохочує їх до подальшої агресії”.
Неоднозначні заяви представників США
Дискусії щодо ставлення до Путіна не обмежуються лише словами Трампа. На переговорах 21 жовтня у Костянтинівському палаці в Санкт-Петербурзі, посол США Стів Віткофф назвав Путіна “гуманістом”, що викликало обурення навіть серед однопартійців Трампа. Сенатор-республіканець Том Тілліс жорстко відреагував на такі слова, назвавши їх неприпустимими. Однак, віцепрезидент США Джей Ді Венс став на захист Віткоффа, аргументуючи це тим, що “можна сказати щось хороше людині”, яка звільнила 74-річного американця Стівена Габбарда, ув’язненого в Росії понад чотири роки.
