Сполучені Штати Америки, під керівництвом президента Дональда Трампа, виглядають так, ніби вони прагнуть досягти “Ялти-2” – угоди, що завершить війну в Україні, подібної до тієї, що була досягнута на конференції 1945 року. Однак, за оцінками експертів, така політика, що виключає Україну з ключових переговорів і послаблює американську підтримку, приречена на провал. Натомість, вона прискорює процес оборонної автономії Європи, перекладаючи відповідальність за долю Києва в руки самого континенту.
Історичний контекст: Ялта 1945 року
Історик холодної війни та експерт з американо-російських відносин Майкл Кіммейдж нагадує про Ялтинську конференцію 1945 року, де Франклін Д. Рузвельт, Вінстон Черчилль та Йосип Сталін визначили повоєнний устрій Європи. Ця угода часто згадується як приклад “реальної політики” або умиротворення, яка закріпила поділ Європи на сфери впливу.
Прагнення Трампа до “Ялти-2”
Майкл Кіммейдж зазначає, що президент Трамп від початку свого другого терміну шукає подібний сценарій для війни в Україні. Така модель є привабливою для нього через свою простоту та прагматичність: лідери великих держав домовляються про майбутній порядок, а менші країни мають прийняти їхні рішення. Подібно до Рузвельта, який не наполягав на повній автономії Польщі, Трамп, за оцінкою Кіммейджа, готовий погодитися на обмежену автономію України.
Хоча зовнішня політика Трампа іноді була сприятливою для України, у питанні завершення війни він майже не доклав зусиль для посилення впливу України та її європейських союзників у переговорному процесі. Його увага значною мірою зосереджена на президенті Росії Володимирі Путіні, якого Трамп розглядає як керівника великої держави з відповідними правами та привілеями.
Перешкоди на шляху до “мирного” врегулювання
Кіммейдж вважає, що за майже два роки Трамп не наблизив врегулювання війни, а Сполучені Штати опинилися на другорядних позиціях у реальному мирному процесі. Натомість, спостерігаються кроки, які можуть свідчити про спробу реалізувати “Ялту XXI століття”. Серед них – заклики Трампа до зміни президента України, обмеження доступу України до Starlink та затримка постачання ракет Patriot (хоча американські чиновники це заперечують). Водночас, Трамп робить кроки назустріч Росії, зокрема укладає угоди про закупівлю дизельного пального та не запроваджує нових санкцій.
Будь-яка така мирна конструкція щодо України приречена на неактуальність.
— Майкл Кіммейдж
На думку Кіммейджа, нинішня Росія не має військової сили та статусу переможця, які колись забезпечили СРСР значний вплив на повоєнний лад у Європі. Навпаки, Москва зіткнулася із ситуацією, близькою до поразки. Путін намагається перетворити невиграну війну на дипломатичні поступки з боку США, хоча Вашингтон не має ні повноважень, ні можливостей гарантувати їхнє виконання.
Зміна ролі США в Європі
80 років тому США мали в Європі значні переваги: масштабну військову присутність, статус єдиної ядерної держави та високий рівень довіри, здобутий після участі у звільненні Європи від фашизму. Сьогодні ситуація кардинально змінилася.
Пан Трамп завдав нищівного удару по репутації Америки в Європі. Він запровадив агресивні мита, висував територіальні претензії щодо Гренландії та планує суттєво скоротити військову присутність США. У Європі Сполучені Штати є державою, що втрачає вплив, а не такою, що його нарощує.
— Майкл Кіммейдж
Трамп практично одразу після повернення до Білого дому почав скорочувати військову допомогу Києву, домовившись з європейськими державами про закупівлю американського військового обладнання. Він також послабив зобов’язання в межах 5-ї статті НАТО та планує скорочення американських військових у Європі. Це зменшує здатність Європи стримувати Росію та ускладнює для України ефективний захист.
Європа бере ініціативу
Попри скорочення американської підтримки, Європа поступово трансформується. Німеччина збільшує оборонні витрати, а економічний потенціал та технологічний розвиток континенту сприяють формуванню потужного оборонно-промислового центру. Посилення європейської обороноздатності означає зменшення залежності від Вашингтона.
Європейські країни та Україна мають достатньо ресурсів і можливостей для самостійного впливу на події та не хочуть бути пасивними фігурами у протистоянні великих держав.
Пан Трамп зробив дуже багато для того, щоб ця війна стала війною Європи. Тепер, коли це сталося, найважливіше питання полягає в тому, чи зможе Європа — яка глибоко зацікавлена в тому, які прецеденти створить ця війна в Україні та в інших країнах, — зберегти єдиний фронт. Сполучені Штати можуть бути партнером, нікчемною величиною або перешкодою, але вони не можуть скасувати ті зміни, які самі ж спровокували.
— Майкл Кіммейдж
Подальше скорочення американської підтримки може ще більше погіршити відносини Вашингтона з Європою та Україною. Можливі кроки, такі як повне припинення допомоги Києву або відмова передавати Україні розвідувальні дані, можуть бути зроблені Трампом після проміжних виборів. Однак, навіть такі дії навряд чи призведуть до поразки України.
Майкл Кіммейдж підсумовує:
Пан Трамп може завдати Україні шкоди і певною мірою може дипломатично ізолювати її. Але сам він не може вирішувати її майбутнє.
