На Олександрівському напрямку успішний штурм: 18-річні десантники захопили в полон окупантів
Сили оборони України продовжують проводити успішні операції на фронті, завдаючи суттєвих втрат російським військам. Однією з таких знакових подій став штурм на Олександрівському напрямку, де молоді воїни Десантно-штурмових військ (ДШВ) захопили в полон двох російських солдатів. Ця операція вже визнана одним із найуспішніших штурмів року, здійснених українськими силами. Натомість ворог не лише не здатен відновити втрачені позиції, а й масово здається в полон.
Звільнення населених пунктів та спроби ворога відновити втрачене
На Олександрівському напрямку, де на перетині трьох областей українські воїни ще влітку звільнили 26 населених пунктів, російські війська намагаються будь-що відновити втрачене. Однак, ці спроби виявляються марними. Військові ЗСУ розповідають про постійні спроби противника просочитися на українські позиції, особливо в умовах поганої погоди, коли йде дощ або туман.
Військовий ЗСУ розповів про бойові дії:
Йшов дощ, був туман. Противник, використовуючи це, намагався інфільтруватися. Вчора знищили в районі 12 росіян. Сьогодні погода вдень краща, то знищили тільки 5.
Але, як стало відомо, двох російських солдатів вдалося взяти в полон. Штурмовики ДШВ вивели їх з позицій на світанку. За словами самих окупантів, вони здалися одразу, хоча їхня група складалася з 16 осіб, решта загинули.
Полонені розповідають про жахливі умови та голод
Обидва полонені — представники 69-ї російської бригади прикриття 35-ї російської армії Східного округу. Вони визнають, що вирішили здатися, оскільки прагнули вижити. Окупанти розповіли про страх, навіяний російською пропагандою, яка стверджує, що полонених українці не беруть, а одразу розстрілюють, або ж над ними знущаються.
Один із полонених поділився своїми переживаннями:
Нам сказали, в полон не беруть, одразу розстрілюють. А якщо і візьмуть — поламають, будуть знущатися. І ти сидиш із цією думкою, голодний і не знаєш, що робити. Голодували. Мишей, щурів їли. А що робити? Ловили мишей, щурів, а як по-іншому? Їсти нічого було. І вийти ти не можеш.
Українські воїни надали полоненим їжу та перевдягнули їх. Понад пів року вони провели в окопах, а останні тижні — зовсім без їжі, адже російські командири, схоже, про них просто забули.
Історії полонених: від Криму до авіабази
Один із полонених, на ім’я Максим, родом із Криму. Все життя він прожив у російській Астрахані, за півтори тисячі кілометрів від українського кордону. Він потрапив до лав російської армії, прагнучи вийти з в’язниці.
Максим розповів про своє ув’язнення:
10 років дали за наркотики. За два грами мені дали 10 років. У зв’язку із СВО терміни в Росії дають дуже великі. Створюють усі умови, що ти хочеш-не-хочеш — підпишеш і підеш.
Другого полоненого звати Олександр. Він родом з Енгельса, міста, відомого своєю авіабазою, звідки злітають російські бомбардувальники для обстрілів України. Олександр стверджує, що був мобілізований у 2022 році, добровільно з’явившись до військкомату після отримання повістки.
Олександр поділився своїми очікуваннями:
Прийшла повістка, у військкомат з’явився на збори. У 2022-му розмови були, що в районі 3–6 місяців — і по домах. Розуміння було таке: зараз пошумлять, погримлять і все закінчиться.
Однак, для нього все тільки почалося, адже після трьох років служби замість обіцяної демобілізації його відправили займати лісосмугу.
Молоді десантники в бою: перший штурм та успішне захоплення
На відео, яке зафіксувало процес взяття в полон цих двох росіян, видно, що це зробили зовсім молоді хлопці — бійці з позивними «Жук» та «Панда». Одному з них 23 роки, іншому — лише 18. Це їхній перший штурм.
Десантник «Жук» розповів про завдання:
Стояла задача знайти двох, що в тій посадці були. А ми вдобавок ще й двох побачили: двох знищили, двох забрали. Якби дали відпір нам, вони б там і залишилися.
Десантник «Панда» додав:
А я залітаю в бліндаж на характері! Кидаю дві Ф-ки, починаю стріляти.
Обидва хлопці прийшли до Десантно-штурмових військ лише пів року тому. «Панда» — одразу після свого повноліття, а «Жук» — після того, як умовив маму відпустити його на війну. Обоє прагнули потрапити саме до 95-ї бригади.
Подальша оборона на Олександрівському напрямку
Десантники 95-ї бригади продовжують активну оборону на Олександрівському напрямку, демонструючи високий бойовий дух та професіоналізм. Вони скромно натякають, що шансів у ворога зберегти свої позиції небагато.
