Історія про знущання та боротьбу за справедливість
Історія, що сталася в Одесі, вражає своєю жорстокістю та абсурдністю. Незрячого чоловіка, який двічі був виключений з військового обліку за станом здоров’я, було оголошено в розшук, примусово доставлено до Територіального центру комплектування (ТЦК) та утримувано там майже п’ять діб. Попри наявність судового рішення на його користь, Державне бюро розслідувань (ДБР) спочатку проігнорувало заяву про правопорушення, але зрештою суд змусив бюро внести дані до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР).
Довгий шлях до визнання прав
Чоловік, який з дитинства мав обмеження щодо придатності до військової служби, стикнувся з цілою низкою протиправних дій з боку ТЦК. У 1994 році його взяли на військовий облік, але згодом, у 2020 та 2023 роках, двічі виключали з нього за станом здоров’я, зокрема через сліпоту. Це підтверджувалося відповідними документами: тимчасовими посвідченнями військовозобов’язаного та довідкою військово-лікарської комісії (ВЛК).
Ситуація загострилася влітку 2024 року, коли чоловік, уточнивши свої військово-облікові дані, виявив у застосунку «Резерв+», що він «не на обліку». Однак, через рік, отримавши розширені відомості з реєстру, він побачив інформацію про перебування на обліку з лютого 2009 року, а також повідомлення про розшук ТЦК та СП від 20 червня 2025 року.
Не погоджуючись із цими відомостями, чоловік розпочав тривалу судову тяганину. Взимку 2026 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив його позов, визнавши протиправною бездіяльність ТЦК щодо неналежного розгляду заяви про внесення даних до Єдиного держреєстру військовозобов’язаних. Суд також визнав протиправним внесення до реєстру інформації про порушення правил військового обліку, оголошення чоловіка в розшук, а також направлення до поліції звернення щодо його адміністративного затримання та доправлення. ТЦК було зобов’язано виконати рішення суду.
Примусове утримання та ігнорування судових рішень
Навесні 2026 року, попри наявність судового рішення, чоловіка, за його словами, зупинили люди у військовій формі. Він стверджував, що надав їм документи, які підтверджували його виключення з військового обліку та рішення адміністративного суду, але вони були проігноровані. Чоловіка примусово доправили до будівлі на вулиці Леонтовича, а згодом – до іншого місця, пов’язаного з ТЦК. Він наголошував, що люди, які його супроводжували, не використовували нагрудні відеокамери, а його утримували майже п’ять діб.
Чоловік також зазначав, що без ухвали слідчого судді у нього вилучили засоби зв’язку, не оформили належним чином процесуальні документи та не надали повісток. Він вважав, що такі дії можуть містити ознаки кримінальних правопорушень, таких як перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень та невиконання судового рішення.
Під час утримання адвокат неодноразово звертався до відповідальних осіб та надавав документи, що підтверджували стан здоров’я чоловіка.
— Заявник
Зрештою, чоловіка відпустили. Проте, під час розгляду скарги слідчий суддя не встановлював факту незаконного позбавлення волі, перевищення службових повноважень чи інших кримінальних правопорушень.
Бездіяльність ДБР та втручання суду
У жовтні 2026 року чоловік подав через електронну пошту до Територіального управління ДБР у Миколаєві заяву про можливе вчинення кримінальних правопорушень, детально описавши обставини свого примусового доправлення та утримання, а також посилаючись на попереднє рішення суду. Однак, він не отримав жодної інформації про внесення заяви до ЄРДР.
Після цього його адвокат подав слідчому судді скаргу на бездіяльність працівників ДБР, вимагаючи внести відомості до ЄРДР, визначити попередню правову кваліфікацію за конкретними статтями Кримінального кодексу, розпочати досудове розслідування, допитати представників ТЦК та витребувати документи щодо відправлення повістки.
Суд, розглядаючи матеріали скарги, дійшов висновку, що працівники ДБР не дотрималися вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України. Суд зазначив, що внесення відомостей до ЄРДР є обов’язковим і не залежить від попередньої оцінки обґрунтованості заяви чи наявності доказів, а обставини мають перевірятися вже в межах кримінального провадження.
Незважаючи на це, скаргу адвоката було задоволено лише частково. Слідчий суддя не зобов’язав правоохоронців вносити відомості до ЄРДР за конкретними статтями Кримінального кодексу, назвавши це повноваженнями слідчого. Також суд не задовольнив вимогу про зобов’язання ДБР розпочати досудове розслідування, вважаючи її передчасною, і не задовольнив клопотання про допит посадовців ТЦК та витребування документів, зазначивши, що це не входить до його повноважень під час розгляду скарги на невнесення відомостей до ЄРДР.
Пересипський райсуд Одеси зобов’язав уповноважених осіб Територіального управління ДБР у Миколаєві внести до ЄРДР відомості, викладені у заяві чоловіка, та протягом 24 годин надати йому витяг з реєстру.
Паралельні історії про боротьбу за справедливість
Ця справа стала ще одним свідченням того, наскільки важливою є послідовність та неухильне дотримання закону, навіть у найскладніших ситуаціях. Вона також перегукується з іншими випадками, коли громадяни змушені відстоювати свої права через суди, як, наприклад, ветеран АТО з певними хворобами, якого спочатку визнали придатним до служби, а згодом суд скасував рішення ВЛК.
