104-річна Парасковія Гайдучик поділилася своєю історією та секретами довголіття
Парасковія Гайдучик із села Соснівка на Львівщині відзначила своє 104-річчя. Жінка, яка народилася у далекому 1922 році, пережила Другу світову війну, втратила чоловіка, виховала десятьох дітей, а сьогодні має велику родину: 29 онуків, 43 правнуки та чотирьох праправнуків. Своїми спогадами про непростий життєвий шлях та секретом довголіття пані Парасковія поділилася з журналістами Суспільного.
Дитинство та освіта: перші кроки до самостійності
Парасковія Гайдучик народилася 27 жовтня 1922 року в селі Гута на Волині, неподалік кордону з Білоруссю. Вона була сьомою дитиною з восьми у сім’ї Іларіона та Ірини Ляпчуків. Батько Парасковії, за її словами, був шанованою людиною в селі, якого називали “гвардійцем” через тривалу військову службу. Хоча сам батько не вмів читати й писати і ставив хрестик замість підпису, він наполягав, щоб його донька здобувала освіту.
Батько не вмів ні читати, ні писати, замість підпису ставив хрестик, але казав: „Ти маєш вчитися“.
— згадує довгожителька.
За словами Парасковії, вона стала єдиною дитиною в родині, яка отримала освіту, закінчивши чотири класи польської школи. Довгожителька з теплотою згадує своє дитинство. Сім’я мала коней, корів, пасіку, а сама Парасковія змалку допомагала доглядати за бджолами.
У нас вдома були коні, корови, пасіка з бджолами, була земля. Пригадую, як бджоли розліталися, а я їх ловила, і вони часто мене кусали.
— розповідає вона.
Секрет довголіття: мед, молоко та віра
Саме з харчуванням у дитинстві Парасковія частково пов’язує своє довголіття. Вона зізнається, що тоді споживала багато меду та пила молоко.
З дитинства люблю їсти мед та пити молоко, зараз його вже не їм, бо маю алергію, і солодкого вже не їм, більше каші зараз їм. А довго живу, бо їла багато меду і пила молоко, то була моя основна їжа.
— поділилася Парасковія Гайдучик.
Важливою складовою свого довголіття Парасковія вважає віру. Вона розповідає, що й досі перед кожною трапезою дякує Богу та просить благословення. Довгожителька радить своїм нащадкам вірити та не втрачати надії.
Довіряти Богу, вірити, бо саме він проводить людину крізь усі бурі, випробування та війни до мирного завтрашнього дня.
— говорить Парасковія.
Життєві випробування: війна, втрата та нова сім’я
У 18 років Парасковія вперше вийшла заміж за 25-річного Івана. Невдовзі у пари народився син Павло. Однак сімейне життя тривало недовго. Чоловік Парасковії був пов’язаний з підпіллям і розвідкою.
Чоловік був пов’язаний із підпіллям і розвідкою, був у мене розвідником.
— розповіла жінка.
У 1941 році, за словами Парасковії, німецькі карателі та поліцаї оточили їхню хату. Того вечора в будинку переховувався товариш її чоловіка. Чоловік Парасковії зрозумів, що втекти неможливо. Відчинивши двері, він був одразу розстріляний, тоді як його товариш встиг утекти через вікно.
У всі вікна світили з вулиці ліхтариками — чоловік зрозумів, що хату оточили і тікати немає куди. Відкрив двері, а вони його відразу розстріляли, а його товариш встиг утекти через вікна.
— пригадує довгожителька.
Парасковія залишилася сама з маленькою дитиною. Їй допомогло те, що один із поліцаїв знав і поважав її батька.
У 1944 році Парасковія вдруге вийшла заміж за Олександра, який був старшим від неї на вісім років і воював на фронті піхотинцем. Перший син подружжя, Володя, помер у шестимісячному віці. Після завершення війни у сім’ї народилося ще дев’ятеро дітей. Одного із синів батьки знову назвали Володимиром.
Коли війна закінчилася і він повернувся додому, в нас народилося ще дев’ятеро дітей і одного з синів ми знову назвали Володимиром.
— розповіла Парасковія Гайдучик.
Праця, читання та духовність
Парасковія все життя багато працювала: садила сосни в лісі, працювала в колгоспі, обробляла город та доглядала за господарством. Попри важку фізичну працю, вона любила читати, поки дозволяв зір.
Особливе місце в її житті посідала Біблія. До Парасковії приходили односельці, щоб вона почитала їм Святе Письмо.
Коли навчилася читати та розуміти Біблію, мої односельці приходили до мене, щоб я їм почитала Святе Письмо.
— згадує вона.
Сповнені мрії та побажання
Парасковія Гайдучик розповіла про своє головне бажання, яке вона загадує на день народження. Задуваючи свічки на святковому торті, вона просить про одне — прожити ще хоча б рік, щоб і надалі бачити цей дивовижний світ.
Історія Парасковії Гайдучик — це свідчення сили духу, незламності та важливості простих, але життєдайних речей, таких як родина, віра та любов до життя.
