У населеному пункті Преображенка, що розташований за десять кілометрів від лінії фронту, в умовах майже повного руйнування та постійних обстрілів, розгорілася зворушлива історія порятунку. Дронарі 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг» здійснили евакуацію одного з останніх десяти мешканців села — пана Віктора, разом із його вірним чотирилапим другом.
Залишені в епіцентрі бойових дій
Преображенка, колись населена майже десятьма тисячами мешканців, тепер перетворилася на привид. Постійні бойові дії зробили село практично непридатним для життя. Багато хто з мешканців, особливо молодь, залишили свої домівки ще до того, як ситуація стала критичною. Проте, як це часто буває, найскладніше було тим, хто не міг або не хотів залишати рідні стіни.
Один із таких чоловіків – пан Віктор Пилипенко. Він залишився в селі, незважаючи на небезпеку, оскільки не міг покинути своє господарство та, що найважливіше, свого старенького собаку Мосю.
Це друг сім’ї, я її не міг кинути.
— Віктор Пилипенко, переселенець із Преображенки.
Пан Віктор розповів, що до війни в Преображенці мешкало близько 10 тисяч людей, а зараз їх залишилося лише близько десяти. Серед них переважно літні люди, яким надзвичайно складно самостійно покинути свої домівки.
Його дружина виїхала три роки тому, а теща, Валентина Костомарова, – на початку літа. Вона також не могла змиритися з втратою власного дому.
Дуже не хотіли залишати своєї хати і свого села… Усе позалишали, все до єдиного, все кинули. Я чекаю, чекаю, що повернуся у своє село.
— Валентина Костомарова, теща Віктора.
Тиждень небезпечної дороги до порятунку
Коли обстріли стали нестерпними, пан Віктор звернувся по допомогу до військових 65-ї бригади «Великий Луг», які перебували поблизу. Евакуація виявилася надзвичайно складним завданням. Дорога до безпечного місця, яка тривала цілий тиждень, пролягала через зруйновані села та небезпечні території.
Під час цієї виснажливої подорожі, яка зайняла близько п’ятнадцяти кілометрів, поруч з паном Віктором був його вірний пес Мося.
Бійці, які здійснили евакуацію, – «Торін» та «Бармен», дронарі 65 ОМБр «Великий Луг», – відзначили високий рівень небезпеки, з яким вони зіткнулися.
І „ждунів“ бачили, і артою працювали, і відстрілювалися. Були ворожі дрони, які дивилися, але ми живі і ми вийшли.
— «Торін» та «Бармен», дронарі 65 ОМБр «Великий Луг».
Заклик до евакуації
Представники Пологівського районного відділу ГУНП в Запорізькій області підкреслюють, що більшість людей, які залишаються у прифронтових селах, гинуть від російських снарядів.
Едуард Лук’яненко, старший інспектор відділу, наголосив на складнощах евакуації з таких зон.
Постійні обстріли, КАБи, FPV, „ждуни“ чекають на дорогах. Дуже важко заїхати-виїхати, проводити евакуацію.
— Едуард Лук’яненко, старший інспектор Пологівського районного відділу ГУНП в Запорізькій області.
Саме військові, як зазначає Сергій Скібчик, начальник відділення комунікації 65 ОМБр «Великий Луг», часто є єдиними, хто може допомогти цивільним покинути небезпечні території, де вже давно відсутній зв’язок, не працюють комунальні служби, а поліція може заїхати лише за сприятливої погоди.
Зв’язку вже немає, комунальники не працюють, поліція заїжджає тільки по негоді… На сьогодні там гуманітарна катастрофа — це вже повсякдення. Тому саме військові можуть допомогти цивільним покинути місце, небезпечне для життя.
— Сергій Скібчик, начальник відділення комунікації 65 ОМБр «Великий Луг».
Валентина Костомарова висловила щиру подяку військовим за порятунок її зятя.
Дякую їм велике, хлопці, дякую, що допомогли виїхати йому.
— Валентина Костомарова, теща Віктора.
Правоохоронці та військовослужбовці вкотре закликають мешканців прифронтових територій не ризикувати своїм життям і своєчасно евакуюватися, адже найцінніше, що ми маємо, – це власне життя.
