Політичне протистояння в Ізраїлі: Беньямін Нетаньягу намагається втримати владу після виборів до Кнесету

Початок консультацій щодо формування нового уряду

У Тель-Авіві розпочався вирішальний етап політичного життя Ізраїлю. Президент Ісаак Герцог ініціював офіційні консультації з лідерами партій, обраних до 26-го скликання Кнесету. Мета цих зустрічей — визначити, кому з політиків доручити формування наступного уряду країни. Ситуація є напруженою, адже жоден із блоків не зміг здобути необхідну для автоматичної більшості кількість місць.

За даними Центральної виборчої комісії, блок Беньяміна Нетаньягу отримав 53 місця, тоді як опозиційний альянс під керівництвом Гаді Айзенкота має 48 мандатів. Для створення стабільної коаліції необхідно щонайменше 61 місце зі 120.

Позиція Беньяміна Нетаньягу

Діючий прем’єр-міністр висловив категоричну незгоду з можливістю співпраці з певними політичними силами. У своєму повідомленні в соціальній мережі X він наголосив на небажанні бачити уряд, який залежатиме від партій, що, на його думку, підтримують тероризм.

A clear majority in the Jewish public chose the Likud as the largest party and me, as prime minister, to lead the next government. We aspire to form a broad government with our partners and with any party that wishes to do so and does not support terrorism. I am open to holding discussions on the matter.

— Беньямін Нетаньягу

Нетаньягу підкреслив, що не розглядає підтримку з боку партій Раам та Об’єднаний список, які разом здобули 19 місць і тепер можуть відігравати роль «творців уряду».

Перспективи опозиції та роль Гаді Айзенкота

За словами оглядачів, президент Герцог, хоча і має формальну свободу вибору, схильний доручити мандат тому кандидату, якого підтримує більшість членів парламенту. Очікується, що Гаді Айзенкот може отримати рекомендації, що перевищують необхідний поріг у 61 голос, якщо до опозиції приєднаються арабські фракції.

He must then task Eisenkot with forming the next government. That does not mean Eisenkot will succeed. If he fails, he will have to return the mandate to the president.

— Амір Орен, коментатор з питань оборони та державних справ

Проте шлях Айзенкота до прем’єрства не є простим. Навіть у разі отримання мандата, лідери таких партій, як Бейахад (Нафталі Беннет) та Ісраель Бейтейну (Авігдор Ліберман), навряд чи погодяться на коаліцію, що спирається на підтримку арабських партій через глибокі ідеологічні розбіжності.

Варіанти виходу з кризи

Експерти обговорюють кілька сценаріїв розвитку подій:

• Створення уряду національної єдності, який, на думку колишнього члена Кнесету Дова Ліпмана, підтримує більшість ізраїльтян.
• Формування уряду меншості з підтримкою ззовні від арабських партій.
• Ротаційний уряд, подібний до того, що існував у 1984–1988 роках, де обов’язки прем’єр-міністра ділили між собою Шимон Перес та Іцхак Шамір.

Професор Гідеон Рахат з Ізраїльського інституту демократії зазначає, що для успіху уряду єдності лідерам доведеться піти на серйозні поступки.

They will have to freeze the judicial overhaul launched by Netanyahu’s government, find a way to investigate Oct. 7, as demanded by opposition parties and agree on a mechanism for Netanyahu to leave office when the time comes. But when it comes to major issues of security and the economy, unity governments can be quite effective.

— Професор Гідеон Рахат

Політичні виклики та безпека

Дани Дікер, президент Єрусалимського центру з питань безпеки та зовнішньої політики, вказує на те, що затягування політичної кризи відбувається на тлі серйозних зовнішніх викликів, зокрема загроз з боку іранського режиму. За його словами, політичним лідерам варто шукати шляхи до співпраці, щоб протистояти глобальним загрозам.

Тим часом 26-й Кнесет має розпочати роботу 10 листопада. До того моменту чинний уряд продовжує виконувати свої обов’язки, забезпечуючи безперервність державного управління, навіть попри спроби опозиції змінити спікера та розпочати законодавчі ініціативи, які можуть створити дискомфорт для Нетаньягу.

Якщо ні Айзенкот, ні Нетаньягу не зможуть сформувати коаліцію, на країну може чекати 21-денний період, під час якого будь-який член Кнесету матиме шанс зібрати підтримку 61 депутата, або ж нові вибори, чого більшість політичних гравців намагаються уникнути.