Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП) – орган, покликаний стояти на сторожі законності та боротися з корупцією на найвищому рівні. Однак, останні заяви колишнього прокурора САП Станіслава Броневицького кидають тінь на репутацію цієї інституції, викликаючи серйозні запитання щодо її незалежності та внутрішніх процесів. За словами Броневицького, після призначення Олександра Клименка на посаду керівника САП, прокурори нібито втратили свою процесуальну самостійність, а будь-які спроби висловити власну думку, що відрізняється від позиції керівництва, призводять до звільнення або переведення на інші посади. Це надзвичайно серйозні звинувачення, які потребують детального розгляду.
Зміна курсу: від незалежності до жорсткої вертикалі
Станіслав Броневицький зробив ці заяви під час засідання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради, яка розслідує можливі порушення законодавства України у сфері оборони, антикорупційного законодавства та дотримання прав і свобод людини в умовах воєнного стану. Він стверджує, що з моменту призначення Олександра Клименка керівником САП, в прокуратурі почала формуватися “жорстка вертикаль управління”. Це означає, що прокурори, які раніше мали певну свободу дій у прийнятті процесуальних рішень, тепер опинилися в підпорядкованому становищі.
“З моменту призначення Клименка на посаду голови САП почала будуватись чітка вертикаль. Прокурори були позбавлені на той момент і, наскільки мені відомо, на зараз будь-якої самостійності, в тому числі і процесуальної самостійності, позбавлені можливості не погодитись з твердженням детективів. Зараз прокурор САП не є незалежним, він залежний від керівництва”, – підкреслив Броневицький.
Ця заява викликає занепокоєння, адже незалежність прокурорів є одним з ключових елементів боротьби з корупцією. Якщо прокурори бояться висловлювати свою думку або відстоювати обґрунтовані позиції через страх втратити посаду, це може негативно вплинути на ефективність розслідувань та справедливість судових рішень.
“Або погоджуєтесь, або вас тут ніхто не тримає”: історії прокурорів
Для ілюстрації своїх слів, Станіслав Броневицький навів декілька конкретних прикладів, коли, за його інформацією, прокурори САП зазнали утисків через свою незгоду з керівництвом. Ці історії є яскравим свідченням напруженої атмосфери, яка, ймовірно, панує в прокуратурі.
Випадок Юрія Хить: незгода з позицією щодо підозри
Першим прикладом є справа прокурора Юрія Хить. За словами Броневицького, Хить дозволив собі не погодитись з позицією керівника САП Клименка щодо необхідності повідомлення про підозру одному з фігурантів кримінального провадження. Наслідком цього стало звільнення Хить з органів прокуратури “за надуманими причинами”. Це викликає запитання: чи дійсно позиція прокурора була необґрунтованою, чи це було покаранням за незгоду з думкою керівника?
Несанкціоноване використання доказів та “підроблений” протокол
Другий випадок стосується прокурора, який, діючи без погодження з Клименком, використав у суді доказ, що, на думку захисту, був “непогоджений” з керівництвом. Мова йде про справу ОПЗ, де прокурор використав протокол негласної слідчої розшукової дії (НСРД) як доказ. Броневицький стверджує, що сторона захисту встановила, що цей протокол був підроблений детективом САП Ліпою, підлеглим Клименка. Протокол НСРД стосувався нібито втручання у вилучений телефон одного з бізнесменів, що давало підстави підозрювати основного фігуранта справи ОПЗ у вчиненні кримінального правопорушення.
Проте, численні експертизи, проведені згодом, нібито встановили, що втручання в цей телефон було неможливим. Прокурор, який діяв “відкрито і чесно”, представив цей документ у суді, щоб відстояти обґрунтованість підозри. Як наслідок, його було викликано до кабінету Клименка, де керівник САП висловив “глибоке обурення” тим, що прокурор діяв без його відома. Після цього прокурора було переведено до органів прокуратури Офісу генерального прокурора. Ця історія піднімає важливе питання: чи був прокурор покараний за прояв ініціативи та відстоювання своєї позиції, чи за необережність у використанні сумнівних доказів?
Справа Князєва: “Ти більше тут не працюєш”
Третій приклад стосується прокурора Омельченка, який входив до групи прокурорів у справі ексголови Верховного Суду Всеволода Князєва. У цій справі був вилучений телефон Князєва. Прокурор Омельченко запропонував провести вивантаження інформації з телефону в Польщі, щоб уникнути можливого доступу до інформації на території України, де, на його думку, могли існувати ризики. Однак, коли Клименко дізнався про це рішення, він нібито викликав Омельченка і сказав: “Ти більше тут не працюєш”. Після цього Омельченка було перепризначено в загальну структуру органів прокуратури.
Цей випадок демонструє, наскільки жорсткими можуть бути рішення керівництва. Рішення провести вивантаження даних у Польщі, хоч і не було погоджене, могло бути викликане турботою про об’єктивність розслідування. Однак, реакція керівника САП була, за словами Броневицького, категоричною.
“Ручки” для керівництва: знецінення професії?
Броневицький також зазначив, що через таку систему роботи прокурори САП почали називати себе “ручками”, оскільки фактично лише підписують ухвалені керівництвом рішення. Це образливе і зневажливе ставлення до професії, яке може призвести до демотивації та зниження якості роботи.
“Або ви погоджуєтесь з лінією керівництва, або вас тут ніхто не тримає, а замість вас будуть люди, які будуть готові підписати будь-що”, – наголосив екс-прокурор.
Ці слова свідчать про атмосферу страху та примусу, що, за словами Броневицького, панує в САП. Така ситуація ставить під сумнів здатність прокуратури ефективно виконувати свої функції та відстоювати інтереси держави.
Авторитарний стиль управління та приниження прокурорів
Окрім тиску на прокурорів за їхні рішення, Броневицький також заявив, що нинішнє керівництво САП демонструє авторитарний стиль управління та принижує прокурорів. Він навів приклад, коли прокурорам заборонено заїжджати на територію САП на власних автомобілях, оскільки там може залишати своє авто лише керівництво. Це може здатися дрібницею, але, за словами Броневицького, це свідчить про ставлення керівництва до підлеглих.
Більше того, прокурорам доводиться перевозити матеріали проваджень з прокуратури до суду на власних авто, а тепер їм доводиться робити це, подолавши певну відстань, і залишаючи свої машини, наприклад, біля “Охматдиту”. Броневицький ставить під сумнів законність перебування автомобілів прокурорів на території “Охматдиту” і закликає дослідити це питання. Це, очевидно, створює незручності для прокурорів і може свідчити про певний хаос в організації роботи.
Висновок: заклик до прозорості та відповідальності
Заяви Станіслава Броневицького є тривожним сигналом, який вимагає негайної уваги. Якщо інформація, яку він надав, відповідає дійсності, це свідчить про серйозні проблеми в роботі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Незалежність, процесуальна самостійність та професійна етика прокурорів – це фундамент, на якому будується ефективна боротьба з корупцією.
Важливо, щоб ТСК Верховної Ради ретельно розслідувала ці звинувачення, встановила всі факти та вжила відповідних заходів для відновлення належного порядку в САП. Українське суспільство очікує прозорості, відповідальності та гарантії того, що всі правоохоронні органи діють відповідно до закону, а не під тиском керівництва. Лише так можна забезпечити справедливе правосуддя для всіх.
