У світі, де геополітична напруга зростає, країни Східної Європи, зокрема Польща, Литва, Латвія та Естонія, демонструють безпрецедентну готовність до потенційної агресії з боку Російської Федерації. Ці держави, що знаходяться на передовій, розробляють нові стандарти безпеки для всього Північноатлантичного альянсу (НАТО), переходячи від формальних бюджетних показників до реальної обороноздатності.
Нові оборонні зобов’язання НАТО
На саміті НАТО, що відбувся у 2025 році в Гаазі, усі країни-члени взяли на себе зобов’язання спрямовувати 5% валового внутрішнього продукту (ВВП) на оборонні потреби. Ця ініціатива має на меті не лише посилити захист від загроз, але й забезпечити справедливий розподіл фінансового навантаження. Лідерство у виконанні цього зобов’язання демонструють саме країни, що межують з Росією.
| Країна | Плановий відсоток ВВП на оборону (2025 рік) |
|---|---|
| Польща | 4,3% |
| Литва | 4% |
| Латвія | 3,7% |
| Естонія | 3,4% |
| Данія | 3,3% |
Історичний досвід як рушійна сила оборони
Незважаючи на відносно невеликі розміри, саме ці країни демонструють найвищий рівень готовності до можливого конфлікту з РФ. Формування їхнього бачення оборони ґрунтується на гіркому досвіді радянської окупації, тривалого періоду репресій, заслань та русифікації. На відміну від країн Західної Європи, які після завершення Холодної війни розглядали Росію як економічного партнера та скорочували чисельність своїх військ, країни Балтії та Польща завжди усвідомлювали постійну наявність загрози.
Для порівняння, чисельність збройних сил Німеччини (Бундесверу) скоротилася з 585 тисяч у 1990 році до 177 тисяч у 2016-му. Армія Великої Британії від 2000 до 2024 року зменшилася на 30%.
Від гібридних загроз до тотальної оборони
Після вступу до НАТО країни регіону розпочали активну модернізацію своїх збройних сил. Цьому передували численні гібридні та прямі військові агресії з боку РФ. Серед ключових подій, що загострили ситуацію, варто згадати:
- Масштабна кібератака на Естонію у 2007 році, викликана перенесенням пам’ятника “Бронзовий солдат”, яка вивела з ладу урядові, банківські та медійні ресурси.
- Вторгнення Російської Федерації до Грузії у 2008 році.
- Анексія Криму у 2014 році.
Початок повномасштабної війни в Україні суттєво прискорив оборонні заходи в регіоні.
Побудова лінії оборони та зміцнення кордонів
Наразі на кордонах з РФ зводиться потужна 950-кілометрова лінія оборони. Вона включає в себе бункери, протитанкові загородження (“зуби дракона”) та мінні поля. Ця система інтегрується з польською програмою “Східний щит” і планується до завершення до 2028 року. Метою будівництва є захист кордонів з Білоруссю та Калінінградською областю РФ.
Особливу увагу приділено Сувальському коридору — стратегічно важливому регіону, що потенційно може стати точкою напруги між Польщею, Литвою, Білоруссю та Калінінградом.
Формування найбільшої армії в ЄС
Окрім сухопутної оборони, Польща робить кроки до формування найбільшої армії в Європейському Союзі та другої за чисельністю в НАТО, поступаючись лише Сполученим Штатам. У країнах Балтії відновлено строкову службу, а Литва фіксує рекордну кількість добровольців.
Концепція “тотальної оборони”
Концепція “тотальної оборони” виходить за межі виключно військових аспектів і охоплює широкий спектр сфер суспільства:
- Цифрова та цивільна безпека: Естонія відкрила “дата-посольство” в Люксембурзі для збереження державних реєстрів у разі окупації.
- Підготовка населення: У школах Балтії дітей навчають керувати дронами, а цивільні лікарні готують до роботи в умовах воєнного часу.
- Енергетична незалежність: Забезпечення стабільного енергопостачання є ключовим елементом загальної безпеки.
Німеччина: Логістичний вузол під загрозою
На тлі критики оборонних витрат Європи з боку Дональда Трампа, колишні “найслабші ланки” Альянсу перетворюються на головних інноваторів європейської безпеки. Водночас, федеральний уряд Німеччини розробляє обхідні механізми на випадок, якщо регіональна влада, де зростає вплив ультраправої партії “Альтернатива для Німеччини” (AfD), спробує заблокувати або затримати переміщення сил НАТО територією країни.
Побоювання Берліна пов’язані зі зростанням популярності AfD, представники якої дотримуються проросійських поглядів. Якщо ця партія очолить уряди в окремих землях, вона отримає контроль над регіональною поліцією та адмінресурсом, що може суттєво уповільнити логістику Альянсу. Німеччина має відігравати ключову роль як головний логістичний вузол НАТО під час можливої атаки Росії, адже процес перекидання важкої техніки та сотень тисяч військовослужбовців на східний фланг може тривати до шести тижнів.
Щоб нівелювати потенційну загрозу саботажу, у Берліні розглядають можливість передачі функцій із захисту критичної інфраструктури сусіднім землям. Також обговорюється обмеження доступу посадовців від AfD до секретної інформації про військові операції.
