Світ на межі! Мобілізація набирає обертів, а разом з нею – й шокуючі реалії, які змушують задуматися над фундаментальними питаннями. Військова омбудсменка Ольга Решетилова днями оприлюднила інформацію, яка сколихнула суспільство: у одній з військових частин виявили дві тисячі мобілізованих, які, ймовірно, не є придатними до служби. Це не просто статистика, це – свідчення системної проблеми, яка потребує негайного вирішення.
“Мобілізаційний сюрприз”: 2000 чоловіків під сумнівом
На початку квітня широкому загалу стало відомо про надзвичайну ситуацію, що виникла в одній з військових частин. Там було виявлено колосальну кількість мобілізованих – дві тисячі чоловіків, чия придатність до служби викликала серйозні сумніви. Цей факт спричинив негайну перевірку, і тепер, завдяки інтерв’ю військової омбудсменки Ольги Решетилової журналістці «Громадського радіо» Ірині Сампан, ми дізнаємося більше деталей цієї тривожної історії.
Наркозалежність як “запрошення” до війська?
Ольга Решетилова розкрила страшну правду: серед виявлених двох тисяч чоловіків були не лише ті, хто має проблеми із законом, а й ті, хто страждає від наркозалежності та навіть перебуває на замісній підтримувальній терапії. Це означає, що люди з серйозними медичними станами, які вимагають специфічного лікування, потрапляли до війська, маючи висновки Військово-лікарської комісії (ВЛК) про придатність або обмежену придатність.
«Ми спочатку виявили їх в одній військовій частині, а потім зрозуміли, що це проблема не лише цієї однієї військової частини, а вони справді масово перебувають у військах», – зауважила омбудсменка, підкреслюючи масштаб проблеми.
Системний збій чи навмисні дії?
Наразі триває детальна перевірка, яка має встановити, як саме такі особи опинилися у лавах Збройних Сил. Решетилова наголошує, що на кожному етапі, від військомату до зарахування до частини, є людина, яка несе відповідальність за це. «Хтось це рішення ухвалював, хтось бачив, як хтось це рішення ухвалює й нічого не сказав, хтось прийняв цих людей на службу. Тому потрібно робити висновки», – закликає вона.
“Ломка” на передовій: Нелюдські умови
Виявивши мобілізованих із залежностями, частина, де вони опинилися, пішла назустріч і організувала їм попередню реабілітацію. І це не данина моді, а необхідність! Як пояснює Решетилова, у військових умовах неможливо забезпечити замісну терапію, яка є життєво необхідною для таких людей. Відсутність лікування призводить до синдрому відміни, який супроводжується нестерпним болем, судомами та іншими ускладненнями, що можуть бути смертельними.
«Ця військова частина організувала реабілітацію цих людей. Вони з ними працювали й дуже багатьох поставили в стрій. Ба більше, змусили їх відмовитись від наркотиків», – розповіла омбудсменка. Однак, вона додала, що медики попереджають: залежність – це хвороба на все життя, і, хоча періоди ремісії можливі, повернення до вживання є реальним ризиком.
Закон і реалії: Де порушення?
Згідно з наказом Міноборони №402, особи з такими залежностями мають бути визнані непридатними до служби. «Очевидно, це порушення. Вони мали бути визнані непридатними або придатними до служби у військових частинах забезпечення — там, де вони можуть отримувати замісну терапію», – підкреслює Решетилова. Це ставить під сумнів законність мобілізації цих чоловіків.
Командири-рятівники чи відчайдушні кадри?
Цікаво, що в деяких підрозділах командири проявляють несподівану гнучкість. Вони організовують для залежних військовослужбовців довезення до місць, де ті можуть отримати необхідну терапію, дозволяючи їм продовжувати службу. Інші ж командири відверто говорять про дефіцит людей і готовність взяти “всіх”, пропонуючи навіть реабілітацію. «Вони кажуть: ми візьмемо всіх, бо з кожного можна зробити хорошого піхотинця. Вони готові працювати з цими людьми, зокрема з їхньою реабілітацією», – зізнається омбудсменка.
Морально-етична дилема: Хто має служити?
Питання про службу людей із залежностями ставить перед суспільством складну морально-етичну дилему. «Якщо суспільство вирішує, що вони такі самі громадяни і так само повинні служити, то тоді в нас питання в тому, як їм забезпечити цю службу, щоб вона не ставала для них мукою», – розмірковує Решетилова.
«Чи справедливо те, що вони непридатні? Чи повинні вони служити, чи не повинні?» – це ті питання, на які поки що немає однозначної відповіді. Лікарі наполягають на неможливості служби через серйозність захворювання та неможливість контролювати поведінку. Водночас, деякі військові частини демонструють успішні випадки реабілітації та мотивації таких військовослужбовців, які, незважаючи на минуле, хочуть служити і відчувають себе потрібними.
Висновок: Законодавчий вакуум та майбутнє
Ольга Решетилова наголошує, що питання служби людей із залежностями має бути вирішено на законодавчому рівні. Інакше вся відповідальність за можливі наслідки падає на командирів. «Якщо щось станеться з цим військовослужбовцем або з його побратимами, то відповідатиме за це командир», – попереджає вона.
Військова омбудсменка висловлює надію, що мобілізація людей із залежностями вже зупинена. Ця ситуація оголює необхідність реформ у системі військово-лікарської експертизи та перегляду підходів до мобілізації. Адже служба в армії – це не лише обов’язок, але й право, яке має бути реалізоване в умовах, що не ставлять під загрозу життя та здоров’я як самих військовослужбовців, так і їхніх побратимів.
