Геологи виявили давні підводні каньйони, що зберегли скам’янілості едіакарської біоти

Дослідники з Університету Аделаїди опублікували в журналі Earth and Planetary Science Letters результати вивчення скельних утворень хребта Фліндерс у Південній Австралії. Науковці реконструювали ландшафт едіакарського періоду, що тривав приблизно від 635 до 538,8 мільйона років тому, та проаналізували процеси, які дозволили скам’янілостям м’якотілих організмів зберегтися до наших днів.

Про це повідомляє ScienceAlert з посиланням на adelaide.edu.au

Під час дослідження науковці виявили сліди масштабних підводних каньйонів, орієнтованих на південний схід. Їхня глибина сягала 280 метрів, а ширина в деяких місцях перевищувала 6 кілометрів. Згідно з отриманими даними, ці утворення виникли переважно через підводну ерозію під час значного падіння рівня моря. Згодом, коли рівень води знову підвищився, каньйони заповнилися відкладеннями.

Ми знайшли докази того, що величезні підводні каньйони перетинали континентальний шельф, перш ніж їх швидко затопило під час чергового підйому рівня моря. Це затоплення створило умови, які дозволили зберегтися одному з найбагатших зібрань едіакарських скам’янілостей у світі.

— Карол Фенріх, провідний автор дослідження, геолог Університету Аделаїди.

Ця надзвичайна еволюція проклала шлях до збереження багатих на скам’янілості горизонтів. Багато едіакарських скам’янілостей збереглися як делікатні відбитки м’якотілих організмів. Такі типи скам’янілостей виживають лише тоді, коли умови навколишнього середовища є ідеальними.

— Дієго Гарсія-Беллідо, співавтор дослідження, біолог Університету Аделаїди.

Едіакарська біота залишається предметом наукових дискусій через загадковість походження цих істот та їхнє масове вимирання близько 550 мільйонів років тому. Нові дані підтверджують, що поєднання змін рівня моря та локальних геологічних процесів було визначальним фактором для формування середовища, яке дало змогу вивчити цей етап розвитку життя на Землі перед кембрійським вибухом.