Чи замислювалися ви, як зміниться війна в Україні вже наступного, 2026 року? Чи будуть прориви, чи триватиме виснаження? Марія Золкіна, авторитетна експертка з питань регіональної безпеки та конфліктів, голова Напрямку «Регіональна безпека і дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва» та асоційована дослідниця LSE Ideas, поділилася своїм баченням ситуації. Її аналіз, представлений в інтерв’ю ТСН.ua, проливає світло на найімовірніший сценарій розвитку подій на фронті та міжнародній арені, а також на те, чим війна 2026-го відрізнятиметься від попередніх років і як це впливає на Російську Федерацію.
Статус-кво: Завдання з нюансами
Згідно з прогнозами пані Золкіної, найімовірнішим сценарієм на 2026 рік залишатиметься умовний статус-кво. Це означає, що жодних кардинальних проривів ні з боку України, ні з боку Росії не передбачається. Лінія фронту залишатиметься відносно стабільною, а тимчасово окуповані території – без змін як юридично, так і внаслідок воєнних дій. Дипломатична арена також не очікує значних зрушень: ані перемир’я, ані всеосяжного договору про врегулювання конфлікту не підписуватимуть.
Однак, цей статус-кво матиме суттєві відмінності від попередніх років. Ключовим фактором, що змінить картину, стане технологічна перевага Збройних Сил України.
Чому США не тиснуть на мир за будь-яку ціну?
Аналізуючи міжнародний контекст, пані Золкіна виділяє чотири ключові чинники, що впливають на ситуацію:
- Відсутність тиску з боку США на Європу та Україну для підписання миру на умовах, вигідних Росії. Сполучені Штати нині не бачать пріоритету в українському питанні, особливо на тлі війни в Ірані, яка вимагає значних дипломатичних та ресурсних вкладень. Експертка припускає, що для Дональда Трампа, якби він був при владі, завершення конфлікту в Ірані було б важливішим, адже там США безпосередньо несуть втрати.
- Зростання спроможності України опиратися невигідному миру. Це стало можливим завдяки змінам у позиції самої Європи.
- Зміна позиції Європи: “Ні” тиску США. Європейські країни, які раніше намагалися підлаштуватися під політику США, нині чітко висловлюють свою незгоду. Прикладами слугують позиції щодо Гренландії та Ірану. Більше того, Європа бере на себе фінансування України, готуючись до можливої російської агресії проти країн-членів НАТО навіть без участі американців. Це свідчить про глобальну зміну ролі Європи у відносинах зі США та готовність протистояти тиску, що, на думку Золкіної, унеможливить примушення України до миру.
- Обмежені, але ще не вичерпані ресурси Росії. Росія ще певний час зможе підтримувати свій військовий потенціал, але її здатність прорвати лінію фронту або спричинити колапс української оборони залишається під великим питанням. Навіть так звана “весняна кампанія” росіян минула майже непомітно, що свідчить про брак ресурсів для досягнення військово-політичних цілей.
Технологічна перевага: Українська відповідь на виснаження
На відміну від Росії, Україна має ресурси для асиметричної боротьби. Це означає, що лінія фронту та статус окупованих територій, ймовірно, не зміняться військовим шляхом протягом найближчого року. Але саме технологічна перевага України стане тим вирішальним чинником, який дозволить відкидати невигідні пропозиції щодо миру та тиснути на агресора.
Ключові переваги України:
- Здатність завдавати ударів на великі відстані. Україна довела свої можливості нищити російську військову та нафтопереробну інфраструктуру, завдаючи ударів на глибину майже 2000 км углиб Росії. Це підриває економічні спроможності агресора продавати нафту та газ, а також виробляти зброю.
- Масштабованість ударів. Можливість нарощувати ці удари є потужним важелем тиску.
- Дипломатична перевага. Досягнення домовленостей з країнами Близького Сходу додає Україні вагомих плюсів на міжнародній арені.
“Серце Москви” та Переломний Момент
Показовим сигналом, на думку експертки, стало те, що президент Росії Володимир Путін вперше за чотири роки попросив про перемир’я 9 травня. Це може свідчити про страх перед тим, що Україна, незважаючи на заборони партнерів, може завдати удару по “серцю” Москви, тобто по військовому параду. Цей момент свідчить про те, що Україна досягла значної переваги, якою може скористатися в будь-який момент, навіть якщо поки що не може використовувати її для знищення політично важливих об’єктів всередині Росії.
Отже, хоча базовим сценарієм залишається статус-кво, він матиме явне тяжіння до переваги України. Це означає, що Україна не лише здатна утримувати оборону, але й має потенціал для ефективного тиску на агресора, використовуючи свої технологічні та дипломатичні переваги.
Головний висновок: Війна 2026 року буде відрізнятися від попередніх не проривами на фронті, а поступовим нарощуванням технологічної переваги України, що дозволить їй диктувати умови та відстоювати свої інтереси на міжнародній арені.
