**Чи справді Росія втратила свій головний важіль впливу на Південному Кавказі? Після подій вересня 2023 року, коли Азербайджан повернув контроль над Карабахом, здається, що Кремль втратив потужний інструмент для маніпуляцій регіоном. Давайте розберемося, як це сталося і що це означає для майбутнього.**
### Від “Миротворців” до Повного Контролю: Як Росія Втратила Карабах
Довгий час Росія вміло використовувала затяжні конфлікти на пострадянському просторі для збереження свого впливу. Ця стратегія, яку Москва культивувала з початку 90-х років, включала підтримку сепаратистських утворень, розміщення власних військових контингентів та виступати в ролі “незамінного арбітра”. Приклади очевидні: Придністров’я з 1992 року, Абхазія та Південна Осетія після війни 2008-го, Крим та частина Донбасу з 2014-го, і, звісно ж, Карабах.
Саме в Карабасі Москва знайшла ідеальний майданчик для реалізації своєї стратегії. Після війни 2020 року, завдяки тристоронній угоді, російський військовий контингент отримав можливість перебувати в регіоні, даючи Кремлю вплив одночасно на Азербайджан і Вірменію. Азербайджан мусив рахуватися з присутністю іноземних військ на своїй, хоч і спірній, території. Вірменія ж, навпаки, залишилася ще більше залежною від Москви у сфері безпеки, залежність, яку, як виявилося, Кремль зрештою не зміг виправдати.
Ключовим моментом, який демонстрував наміри Росії “укорінитися” в регіоні, стало призначення “гаманця Путіна” Рубена Варданяна на посаду “держміністра” невизнаної “НКР” у 2022 році. Цей мільярдер, який раніше очолював “Трійку Діалог”, через яку, за даними розслідувань, відбувалися непрозорі фінансові операції на користь наближених до Кремля осіб, став символом московського домінування.
### Розв’язка: Швидкий Крах “НКР” та Відхід Російських Військ
Однак, ця конструкція виявилася надзвичайно крихкою. 19-20 вересня 2023 року, всього за добу, азербайджанська армія провела операцію, яка фактично зламала сепаратистську оборону. “НКР” оголосила про саморозпуск, а її керівництво, включаючи Варданяна, опинилося під арештом у Баку.
Найцікавіше, що російські “миротворці”, які мали б гарантувати безпеку, не втрутилися. Це стало остаточним доказом безсилля Москви. У червні 2024 року, достроково, російські війська залишили Карабах, позбавивши Кремль його останнього плацдарму в регіоні.
### Наслідки для Регіону та Росії: Втрата Важелів Впливу
Втрата Карабаху – це не повне зникнення Росії з Південного Кавказу, але це значно обмежує її можливості. Кремль більше не може використовувати цей регіон як джерело постійної напруги, одночасно пропонуючи себе як миротворця. Роль посередника, яку Москва так довго відігравала, тепер переходить до самого Баку та Єревана.
Цей досвід Карабаху стає яскравим прикладом того, як регіональна політика може звільнитися від російського військового посередництва. Ми бачимо, як навіть Єреван, давній союзник Москви, почав активніше зближуватися з Європейським Союзом, демонструючи прагнення до нових альянсів та самостійного розвитку.
### Що Далі? Нові Реалії на Південному Кавказі
Росія втратила один зі своїх найпотужніших інструментів впливу. Це може призвести до переформатування відносин у регіоні, зменшення російської військової присутності та, можливо, до більшої незалежності держав Південного Кавказу.
Тим часом, ми спостерігаємо й інші сигнали послаблення російського впливу. Повідомлення про труднощі з поверненням росіян з Туреччини, посилення оборони країн Балтії та Північної Європи через потенційну загрозу з боку Росії, а також заяви про можливий напад на НАТО протягом року, свідчать про складні часи, які переживає сама Росія.
**Карабаський досвід – це не просто втрата території чи військового плацдарму. Це свідчення того, що епоха російського домінування на Південному Кавказі, яка тривала десятиліттями, може добігати кінця. Майбутнє регіону тепер буде залежати від здатності країн самостійно будувати свої відносини та забезпечувати власну безпеку, звільняючись від пут імперських амбіцій.**
