Київ – місто, що живе під постійною загрозою. Під час масованої ракетної атаки, яка сколихнула столицю, стався резонансний випадок, що викликав шквал обурення та дискусій. Чоловік, отримавши важке наскрізне поранення живота, почув від диспетчера екстреної медичної допомоги: “Чекайте до відбою повітряної тривоги!”. Це стало приводом для глибокого аналізу роботи служби “103” та прав медиків у екстремальних умовах війни.
Жорстока реальність: осколок, кров і телефонний дзвінок
Історія киянина Юрія Терещука – це яскраве свідчення того, наскільки крихким може бути людське життя. Російський снаряд, що розірвався неподалік його будинку, нещадно пробив вікно, залишивши в кімнаті смертоносний уламок. Юрій, намагаючись сховатися, відчув різкий, пекучий біль у животі. Оглянувши рану, він побачив, як з неї вилітають великі згустки крові. Втрачати дорогоцінні хвилини було не можна. Чоловік, як справжній боєць, зібрався з силами, міцно перетягнув рану футболкою та набрав заповітний номер “103”.
“На перший мій виклик взагалі не було жодної відповіді”, – згадує Юрій. – “Коли я набрав швидку повторно, диспетчер нарешті взяла слухавку. Я пояснив ситуацію, благав негайно надіслати бригаду, бо стікаю кров’ю. На що мені холодно відповіли: ‘Ваш виклик прийнятий, але очікуйте на відбій повітряної тривоги'”.
У відчаї Юрій зателефонував до приватної клініки “Добробут”, де його теж чекала невтішна відповідь: машина виїде лише за умови добровільної згоди бригади ризикувати життям під ракетами.
Людський фактор: коли колегіальність рятує життя
На щастя, в обох службах спрацював людський фактор. Державні медики, перетелефонувавши, повідомили, що вже мчать, а згодом виїхала і приватна бригада. Державна швидка прибула першою, надала невідкладну допомогу, зупинила кровотечу і передала пацієнта колегам для подальшої госпіталізації.
Юрій, який сам у минулому медик, переконаний, що лікарі зголосилися їхати під обстріл виключно з почуття колегіальної солідарності. Це ставить під сумнів чіткість існуючих протоколів та готовність системи екстреної допомоги до реалій війни.
Юридичний лабіринт: хто відповідає за життя в умовах обстрілів?
Згідно з чинними постановами Кабміну та наказами МОЗ, виклики до служби “103” розподіляються на чотири категорії пріоритетності. Важкі поранення, травми, інфаркти, інсульти, раптові пологи та масивні кровотечі належать до перших двох, найвищих категорій. Випадок Юрія Терещука, безумовно, підпадав під цю категорію, що означає: медики юридично не мали права ігнорувати цей виклик.
Однак, як пояснила завідувачка відділення екстреної медичної допомоги №1 міста Києва Ольга Богдан, існує ще один важливий аспект. “Якщо є пряма загроза життю самих медиків, згідно із Законом України ‘Про екстрену медичну допомогу’, вони зобов’язані насамперед подбати про власну безпеку”, – зазначає вона. – “Якщо під час руху починається щільний обстріл, машина має право перечекати небезпеку в найближчому укритті, і лише потім продовжувати рух. Керівник бригади самостійно приймає рішення – безпечно зараз їхати чи ні”.
Це створює справжній глухий кут: з одного боку – професійний обов’язок рятувати життя, з іншого – базове право на збереження власного. Адже якщо загине бригада, рятувати інших постраждалих буде просто нікому.
Шлях до змін: спеціалізовані бригади медицини катастроф
У Міністерстві охорони здоров’я вже відреагували на суспільний резонанс. В Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф анонсували створення принципово нових, спеціалізованих бригад медицини катастроф. Ці підрозділи проходитимуть жорстку атестацію та тактичну підготовку, отримають статус, прирівняний до рятувальних служб ДСНС, і виїжджатимуть на передову та місця прильотів у перші хвилини катастроф.
Формуватимуться такі елітні загони переважно з досвідчених колишніх військових парамедиків, а рівень їхньої заробітної плати буде суттєво вищим, ніж у звичайних лікарів швидкої. Це крок у правильному напрямку, який може стати вирішенням проблем, виявлених під час таких скандальних випадків.
Висновки та заклик до дії
Історія Юрія Терещука – це не просто поодинокий випадок, а сигнал до негайного перегляду чинних протоколів та статусу медиків, які працюють в умовах війни. Потрібні чіткі законодавчі норми, що врегулюють права та обов’язки медиків під час обстрілів, забезпечать їх належним захистом та гарантіями безпеки.
Важливо пам’ятати:
- Повітряна тривога сама по собі не є законною підставою для заборони виїзду машин “103”.
- Бригади екстреної допомоги забезпечуються засобами індивідуального захисту (каски, бронежилети).
- Впроваджуються броньовані автомобілі швидкої допомоги, хоча їхня кількість ще недостатня.
- Створення спеціалізованих бригад медицини катастроф – це крок до підвищення ефективності реагування на надзвичайні ситуації.
Ми не маємо права залишати медиків сам на сам із небезпекою. Їхня праця – безцінна, а їхня безпека – наш спільний обов’язок. Давайте разом вимагати змін, щоб жодна людина, яка потребує невідкладної допомоги, не чула у відповідь: “Чекайте до відбою тривоги!”.
