Трагічна історія, яка сколихнула Фастів, змушує здригнутися від жорстокості та бездушності. Чоловік, який мав би стати опорою для сім’ї, перетворив дитинство двох маленьких дітей на справжнє пекло, застосовуючи до них методи, які шокують своєю люттю. Фастівський міськрайонний суд Київської області поставив крапку в цій жахливій історії, винісши вирок місцевому мешканцю, який протягом двох місяців систематично знущався з малолітніх дітей своєї співмешканки.
“Виховання” чи справжні тортури?
Обвинувачений, будучи у близьких стосунках з матір’ю двох дітей – трирічним хлопчиком та дворічною дівчинкою – з листопада 2025 року розпочав застосовувати до малюків так звані “методи виховання”. Однак, за словами свідків та матеріалами справи, це були справжні тортури, які залишили глибокі психологічні та фізичні травми на дитячих душах.
Методи “виховання”, від яких кров холоне у жилах:
- Укуси за щоки: Під виглядом “поцілунків” чоловік декілька разів сильно вгризався в обличчя трирічного хлопчика, залишаючи на його ніжній шкірі гематоми. Це був не акт ніжності, а прояв прихованої агресії.
- Трясіння донизу головою: Жахлива практика, коли чоловік піднімав хлопчика за ногу і тримав його в повітрі головою донизу. Це завдавало дитині сильного болю та страху, викликаючи жахливі відчуття безпорадності.
- Примусове годування цукерками: Дворічну дівчинку обвинувачений силоміць годував цукерками, стискаючи її щелепи долонею. Коли дитина, захищаючись, вкусила його за палець, він жорстоко вдарив її по обличчю.
Наслідки насильства: психологічний регрес та мовчання
Результати обстеження дітей психологом, яке проводилося у лікарні, виявили тривожні симптоми. Обличчя трирічного хлопчика було вкрите синцями, що нагадували сліди від пальців. Але найстрашніше – це психологічний стан дитини. Через пережите насильство хлопчик впав у стан психологічного регресу, почавши поводитися як дворічна дитина, і, що найстрашніше, перестав розмовляти.
З висновку психолога: “Обоє дітей не розмовляють. Хлопчик у майже чотири роки не вимовляє жодного звуку. Його мовчання може бути підсвідомим психологічним захистом внаслідок насильницьких дій”. Це свідчить про глибоку травму, яку пережили діти, і про необхідність тривалої реабілітації.
Визнання провини та спроби виправдання
У суді обвинувачений частково визнав свою провину. Він намагався виправдати свої дії, стверджуючи, що просто “бавився” з дітьми і хотів їх розвеселити. Синці, за його словами, могли з’явитися від “поцілунків”. Захист обвинуваченого намагався переконати суд, що це були лише легкі побої, а не катування, і навіть намагався апелювати до “бойових заслуг” чоловіка, що є цинічним виправданням жорстокості.
Мати дітей: свідчення та прохання
Мати дітей, яка була свідком цих жахливих знущань, зазначала, що намагалася захистити своїх дітей. Однак, за її словами, коханець заявляв, що “краще знає, як виховувати малечу”. Вона пояснила, що біологічний батько дітей зник безвісти на фронті, і вона сама виховує хлопчика та дівчинку. Вона також висловила небажання звертатися до поліції та просила суд не призначати суворе покарання її колишньому співмешканцю, що свідчить про складність її становища та, можливо, страх.
Хто насмілився говорити правду?
Рішення звернутися до правоохоронних органів прийняла сестра матері дітей. Побачивши, що малечу б’ють, вона не змогла мовчати, і саме завдяки її принциповій позиції було розпочато розслідування цієї справи.
Вирок суду: справедливість за злочини
Суд, розглянувши всі обставини справи, визнав чоловіка винним у катуванні відповідно до частини 1 та 2 статті 127 Кримінального кодексу України. За сукупністю злочинів йому було призначено покарання у вигляді 5 років та 3 місяців позбавлення волі. Обтяжуючими обставинами були визнані вчинення злочину щодо малолітніх дітей та осіб, з якими винний перебував у близьких стосунках, що підкреслює особливу тяжкість його діянь.
Діти під захистом держави
Наразі діти вилучені з родини та перебувають на обліку. Це є необхідним кроком для забезпечення їхньої безпеки та подальшої реабілітації. Ця історія є болючим нагадуванням про необхідність пильного ставлення до безпеки дітей та про важливість реагування на будь-які прояви насильства.
Пам’ятайте, що насильство над дітьми – це злочин, який не має виправдання. Якщо ви стали свідком подібних ситуацій, не мовчіть! Звертайтеся до правоохоронних органів, адже тільки спільними зусиллями ми зможемо захистити наших найменших від жорстокості.
