**Чи готовий Олександр Лукашенко поступитися останніми залишками суверенітету Білорусі заради Москви? Останні події вказують на посилення тиску Кремля, який прагне використати територію братньої країни як плацдарм для нових атак. Чи вдасться Мінську уникнути повного втягнення у війну, чи це лише питання часу?**
Світ уважно стежить за розвитком подій на східному фланзі Європи. Росія, відчуваючи дефіцит власних ресурсів та солдатів, вдається до відчайдушних кроків, аби розширити арену бойових дій та створити нові точки напруженості. Інститут вивчення війни (ISW) та авторитетне видання The Wall Street Journal оприлюднили тривожну інформацію: Кремль посилив тиск на самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка. Мета Москви – отримати дозвіл на активніше використання білоруської території у військовій агресії проти України.
**Ультиматум з Москви: деталі зростаючого тиску**
Згідно з даними, Москва не просто просить, а висуває чіткі вимоги. Зокрема, Росія прагне отримати дозвіл на запуск своїх ударних дронів по території України з білоруських аеродромів. Це дозволить ефективніше атакувати західні регіони України, відволікаючи українські сили та створюючи додаткову загрозу.
Більше того, Кремль має на меті розширити лінію фронту на заході, що змусить Київ перекидати частину своїх резервів з активних напрямків до білорусько-українського кордону. Це створить додаткові проблеми для українського командування та, ймовірно, сповільнить контрнаступальні дії.
**Фінансова залежність як головний важіль впливу**
Найбільш серйозним інструментом тиску, який використовує Москва, є фінансова залежність Мінська. Джерела, обізнані з ситуацією, повідомляють, що Кремль відкрито погрожує припинити фінансову підтримку Білорусі, якщо Лукашенко не виконає висунуті вимоги. Це створює величезний тиск на білоруську економіку, яка значною мірою залежить від російських субсидій.
**Інформаційна війна: навішування ярликів та виправдання агресії**
Паралельно з прямим тиском, Росія активно веде інформаційну кампанію, спрямовану на виправдання своїх дій та створення відповідного наративу. Кремлівські пропагандисти намагаються представити можливі українські удари по військових об’єктах у Білорусі як акт ескалації з боку України.
Показовим є випадок із вимогою України демонтувати чотири російські ретранслятори у Гомельській та Брестській областях. Ці ретранслятори використовуються агресором для наведення дронів на західні регіони України. Речник Кремля Дмитро Пєсков 24 червня заявив, що Росія завжди підтримуватиме Білорусь та захищатиме її від загроз, зокрема й з боку України, адже обидві держави є союзниками. Однак, на відміну від російської сторони, білоруська влада не підтримала цю войовничу риторику, що свідчить про спроби Мінська дистанціюватися від агресивної політики Москви.
**Лукашенко: маневрування між молотом і ковадлом**
Олександр Лукашенко опинився у складній ситуації. З одного боку, він прагне зберегти владу та залишки державного суверенітету. З іншого – залежність від Росії робить його вразливим до тиску Кремля.
Заяви президента України Володимира Зеленського про те, що Білорусь “фактично позитивно відреагувала на його ультиматум, вимкнувши ретранслятори”, свідчать про те, що Лукашенко й надалі намагається уникнути повного втягнення Білорусі у військові плани Кремля. Мінськ намагається балансувати між необхідністю зберігати російську підтримку та бажанням утримати хоч якісь ознаки незалежності.
**Історія ухиляння: відмова від прямої участі**
Аналітики зауважують, що з 2022 року Лукашенко послідовно уникає надання Росії дозволу на використання Збройних сил Білорусі для підтримки операцій агресора в Україні. Він також уникає проведення масштабної мобілізації білорусів до армії РФ. Крім того, Лукашенко та інші високопосадовці його держави помітно дистанціюються від кремлівської риторики, яка подає Україну як безпосередню загрозу для Білорусі.
**”Мобілізаційні навчання”: тривожний сигнал?**
Однак, останні події викликають занепокоєння. У Білорусі розпочалися масштабні “мобілізаційні навчання” та масове уточнення даних військовозобов’язаних. Це може свідчити про посилення тиску Кремля з метою втягнути Мінськ у війну та використати його ресурси. ISW вважає, що, попри посилення тиску, самопроголошений президент продовжує затягувати та відводити убік спроби Кремля втягнути Білорусь у війну проти України, зберігаючи відносно нейтральну публічну риторику щодо Києва.
**Нові виклики для України та НАТО**
Використання Білорусі як плацдарму для атак створює нові виклики для України. Регулярні атаки БпЛА, відволікання українських резервів та потенційні гібридні провокації проти НАТО – це лише частина тих загроз, які може нести така ескалація.
**Чи можливе пряме втягнення Білорусі у війну?**
Ситуація залишається напруженою. Росія використовує всі доступні методи, аби досягти своїх цілей. Фінансова залежність, інформаційний тиск та військові погрози – все це ставить Олександра Лукашенка перед складним вибором. Чи вдасться йому зберегти хоч якісь залишки суверенітету, чи Білорусь стане повноцінним учасником російської агресії – покаже лише час. Світ уважно спостерігає.
