Росія нарощує балістичні удари по Україні: нова загроза з Північної Кореї
Російська Федерація планує посилити свою ракетну кампанію проти України, зокрема, нарощуючи удари балістичними ракетами. За даними Головного управління розвідки, Росія готується отримати підтримку від новоствореного ракетного підрозділу з КНДР. Ця ескалація відбувається на тлі критичної нестачі ракет-перехоплювачів для українських систем протиповітряної оборони, зокрема для Patriot, які є єдиними, що ефективно збивають балістичні ракети.
“Петріоти” порожні: дефіцит ракет для ППО та його причини
Після руйнівної російської атаки 5 серпня у соціальних мережах виникло закономірне питання: чому російські пускові установки, з яких здійснюються запуски балістичних ракет, таких як «Іскандер», С-300, та «Циркон», залишаються поза зоною ураження біля кордонів України? Росіяни часто демонструють у соціальних мережах одночасні запуски кількох балістичних ракет з прикордонних територій, таких як Клинці (Брянська область), а також прикордонні райони Курської та Бєлгородської областей. Ці тилові бази російських ракетників розташовані всього за 50 кілометрів від кордону, що скорочує час підльоту ракет до Києва до 5-7 хвилин.
Наслідки удару 5 серпня по Києву та Київській області були трагічними: 17 загиблих, півсотні поранених, знищені підприємства, логістичні потужності та склади. З 28 випущених ракет – балістичних та протикорабельних – жодної не було збито. Причина криється у критичному дефіциті ракет для систем Patriot.
Як пояснюють експерти, після кампанії Дональда Трампа в Ірані, лише США за місяць використали близько тисячі ракет PAC-3. Додатково ці ракети використовувалися для протидії іранським атакам у країнах Перської затоки. Це спричинило глобальний дефіцит антибалістичних перехоплювачів, і Україні доводиться шукати їх буквально поштучно.
Президент Володимир Зеленський намагався домовитися з Дональдом Трампом щодо «зимового пакету», що передбачав постачання трьохсот ракет PAC-3. Хоча Трамп спочатку пообіцяв допомогти, після атаки на Київ він заявив, що ці ракети потрібні самим США, адже “Байден і так передав Україні їх дуже багато”.
Нам теж потрібні ракети. Байден і так передав Україні їх дуже багато.
— Дональд Трамп
Президент Зеленський припустив, що затримки у постачанні можуть мати не лише об’єктивні, а й політичні причини, розглядаючи це як прихований тиск на переговорну позицію України.
З початку 2026 року Україна почала отримувати приблизно втричі менше антибалістичних ракет. Розуміючи такий великий дефіцит, і я не знаю, чи є якісь інші причини, крім Близького Сходу, може, це і політичні кроки для того, щоби Україна була більш, як сказати, податливішою. На мій погляд — так, не без цього.
— Президент України Володимир Зеленський
Російське виробництво ракет та співпраця з КНДР
Росія активно використовує це слабке місце, зосереджуючи удари балістикою саме по Києву, залишаючи крилаті ракети для атак по регіонах, а «шахеди» – як допоміжний засіб. Санкції, як пояснює радник Президента Сергій «Флеш» Бескрестнов, не зупиняють виробництво «Іскандерів», оскільки вони на 100% складаються з російських компонентів. Також Росія використовує протикорабельні «Циркони» та зенітні С-300 і С-400, адаптовані для обстрілу наземних цілей, які, хоч і неточні, слугують для терору.
За оцінками військового фахівця з радіотехнологій Сергія «Флеш» Бескрестнова, Росія виробляє близько 60-70 комплексів «Іскандер» на місяць, і до 50 ракет С-400. Загалом, це може становити 100-150 ракет на місяць. Поточний запас балістичних ракет у Росії оцінюється у кілька сотень, але щомісячне виробництво дозволяє їм застосовувати близько 100 балістичних ракет по Україні щомісяця.
Додатковою загрозою є плани Росії розгорнути восени ракетний підрозділ з КНДР поблизу кордону з Україною, у Воронезькій області. Росія вже отримала від Пхеньяна нову партію з 40 північнокорейських ракет, подібних до «Іскандерів», а також близько сотні північнокорейських ракетників.
Чи можливо знищувати російські пускові установки у прикордонні?
Після атаки на Київщину, в українській OSINT-спільноті активно обговорюється можливість знищення російських пускових установок у прикордонні, адже місця їх дислокації часто відомі. OSINT-аналітик Вадим Глушко зазначає, що завдяки розвідці та аналізу маркерів, можна визначати райони роботи пускових установок і навіть конкретизувати їх місцезнаходження під час атаки. Якщо розвідувальний дрон виступатиме ретранслятором для українських засобів ураження, знищення пускових установок стає можливим навіть під час атаки.
Однак, військовий експерт Сергій «Флеш» Бескрестнов вказує на складність цього завдання. Україна залежить від Starlink, який не працює над територією Росії, що обмежує можливості дронів для ураження мобільних пускових установок. Російські установки швидко переміщуються, а запуск «Іскандера» відбувається швидко. Після запуску ракети, вони одразу залишають позицію. Росіяни знають про максимальну дистанцію роботи HIMARS (близько 140-150 км від кордону) і спеціально запускають ракети з такої відстані, щоб уникнути ураження. Для знищення таких цілей необхідні «очі в повітрі» та супутникові цілевказувачі, що робить завдання надзвичайно складним.
Він рухається по якимось там лісовим дорогам і намагається робити це так, щоб супутники не могли відслідити його. І далі розгортання „Іскандеру“ відбувається дуже швидко. Потім запуск. „Іскандер“ відстрілявся і потім тікає з позиції. І росіяни знають, що в нас, наприклад, є „Хаймарс“. Вони знають максимальну дистанцію, на яку працює „Хаймарс“, і спеціально стріляють на такій дистанції, щоб „Іскандер“ не можна було атакувати „Хаймарсом“. Це десь приблизно 140–150 кілометрів від нашого кордону. Тобто там потрібно працювати іншими типами… А для цього потрібні „очі в повітрі“, супутникові цілевказувачі. Тобто завдання дуже-дуже важке: спіймати „Іскандер“ на марші або біля позиції, де він розгортається і атакує — це важко, дійсно.
— Сергій «Флеш» Бескрестнов
Незважаючи на труднощі, успішні випадки знищення російських пускових установок існують. 30 травня було вражено пускову установку «Іскандер» у Таганрозі. Минулого року бійці артрозвідки «Чорний ліс» знищили пускову установку С-400 на дорозі. Однак, для системного протистояння необхідно більше ресурсів, зусиль та координації.
Змогли вразити С-300 у Бєлгороді, які обстрілювали Харків… „Урагани“ у Бєлгороді — тобто все це змогли, а з „Іскандерами“ чомусь не можемо. Чомусь ми вважаємо нереальною цю роботу по пускових установках „Іскандерів“, що такі: ну, це надто складно, давайте навіть не братися. Мені здається, ми відмовляємось від ідеї до того, як вдалося її повноцінно реалізувати.
— Вадим Глушко
Українські розробки та майбутні виклики
Українська компанія Fire Point спільно з європейцями розробляє антибалістичну систему «Фрея», яка, за оптимістичними прогнозами, зможе збити першу російську ракету не раніше наступного року. Це є надзвичайно швидким терміном, враховуючи, що розробка подібних систем зазвичай триває близько 10 років.
Також Україна перебуває на фінальних випробуваннях двох власних балістичних ракет – «ФП-9» та «Сапсан». Однак, масове виробництво цих ракет також потребуватиме часу.
Таким чином, Україна постає перед вибором: або активно шукати та знищувати російські пускові установки «Іскандерів», або продовжувати зазнавати втрат від безперешкодного використання російської балістики, яка руйнує життя, енергетику, виробництво та критичну інфраструктуру.
