Виконавчий директор Ради озброєнь України Ігор Федірко заявив, що затягування Міністерством оборони запуску нової моделі оборонних закупівель з червня 2026 року вже призвело до зупинки укладання нових контрактів. Це ставить українські оборонні підприємства у скрутне становище, позбавляючи їх державних замовлень, і створює серйозну загрозу для безперервного постачання озброєння на фронт.
Нова модель закупівель: перспективи та реалії
За словами Ігоря Федірка, Міністерство оборони поступово переходить від прямих контрактів до конкурентних тендерних процедур. Цей підхід є більш прозорим, відповідає європейській практиці, і є логічним кроком у розвитку системи закупівель. Однак, тендер – це лише інструмент. Щоб Агенція оборонних закупівель Міністерства оборони могла успішно його проводити, сформована потреба має бути чітко визначена та перетворена на затверджені тактико-технічні характеристики (ТТХ).
Нова модель передбачає розподіл функцій: центри компетенцій у системі Міноборони відповідають за формування ТТХ виробів; Агенція оборонних закупівель здійснює закупівлі на основі цих характеристик; а Державна аудиторська служба України (ГУ ДГЯ), підпорядкована Міноборони, контролює якість за оборонними контрактами.
Проблеми впровадження нової системи
Ігор Федірко наголошує, що, незважаючи на позитивні наміри, нова система поки що не функціонує належним чином. Минуло понад п’ять місяців з моменту оголошення Міністерством оборони про створення центрів компетенцій за ключовими технологічними напрямами, проте для існуючої номенклатури озброєнь розроблено критично малу кількість ТТХ.
Без готових ТТХ Агенція оборонних закупівель не має можливості оголосити тендери. Тому, на думку Федірка, звинувачувати АОЗ у непроведенні закупівель, для яких їй не були передані затверджені вимоги, є нечесним.
Наслідки для української оборонної промисловості
Ігор Федірко підкреслює, що українська оборонна промисловість вже відчуває негативні наслідки цієї ситуації. Протягом останніх місяців значні кошти, призначені для оборонних закупівель, не перетворюються на нові контракти з необхідною швидкістю. Багато компаній опинилися у вимушеній паузі, не маючи нових замовлень.
Це не лише фінансові втрати для підприємств, але й прямий ризик для спроможності української армії отримувати необхідне озброєння.
Пауза в контрактації сьогодні — це не абстрактна бюрократична проблема. Це питання того, чи буде українська оборонна промисловість виробляти зброю завтра і чим воюватиме українська армія через шість місяців.
— Ігор Федірко
Терміновість вирішення проблеми
Ігор Федірко пояснює, що для складних оборонних виробів процес закупівлі комплектуючих може тривати близько трьох місяців, ще кілька місяців потрібні для виробництва, випробувань та передачі готових виробів. Таким чином, поточна пауза в контрактації призведе до реального розриву постачань через пів року. Цей процес вже запущений: підприємства залишаються без замовлень, а виробничі потужності, створені під час повномасштабної війни, не отримують належного завантаження.
Виконавчий директор Ради озброєнь України закликає Міністерство оборони невідкладно вжити заходів для відновлення темпів контрактування. Серед пропозицій:
- Оперативно перерозподілити частину наявного фінансового ресурсу на закупівлю критично необхідної номенклатури.
- За потреби переформатувати та посилити центри компетенцій.
- Встановити чіткі терміни та визначити відповідальних за розроблення ТТХ.
- Прискорити оголошення закупівель за вже готовими ТТХ.
Ігор Федірко резюмує:
Ціна цієї паузи — зброя, якої може не отримати фронт. Виробничі лінії, які можуть зупинитися. Інженери та робітники, яких можуть втратити підприємства. І ще пів року, яких під час цієї війни в нас просто немає.
— Ігор Федірко
