Процес мобілізації в Україні наразі є одним із найбільш гострих та дискусійних питань.
Попри розуміння важливості поповнення лав Збройних Сил для виживання держави,
громкі скандали, свавілля представників ТЦК, трагічні випадки та радикальні заяви
в соціальних мережах значно розколюють українське суспільство.
ТСН.ua спробував розібратися, що саме йде не так, де межа між збереженням держави
та захистом прав громадян, та чи існує шанс зробити мобілізацію більш людяною.
Мобілізація: неминучість і виклики
Останні пів року не принесли значного прогресу у реформуванні мобілізаційних процесів.
Журналісти вже тривалий час висвітлюють одні й ті ж проблеми: силові методи призову,
трагічні випадки на полігонах та навчальних центрах, корупція у військкоматах.
Соціальні мережі рясніють відео силових мобілізаційних заходів, які для багатьох
стали буденністю. Водночас, фронт продовжує рухатись, а ворог не збирається зупиняти війну.
Бригади зазнають втрат не лише від постійних штурмів противника, але й,
часом, через помилкові дії окремих командирів.
Зрозуміло одне: без мобілізації держави не буде. Це базовий факт виживання країни.
Однак, форма, в якій вона відбувається, та медійний супровід часто працюють
проти інтересів власної армії.
Військові експерти попереджають, що посилення мобілізації в Україні є неминучим,
особливо на тлі можливого оголошення мобілізації в РФ.
Як би ми не хотіли механізувати, діджиталізувати наше військо, основою армії складають люди.
І відповідно до цього ми змушені будемо посилювати те, що називається заходи мобілізації
й одночасно розвиваючи [наше військо технологічно]. Тому що ми фізично не можемо
досягти такого ж самого рівня мобілізації, якого може собі дозволити Російська Федерація.
— Сергій Грабський, військовий експерт
Цифри та реалії: половина мобілізованих – “баласт”?
Офіційних даних щодо кількості мобілізованих немає. Керівник волонтерського фонду
“Повернись живим” Тарас Чмут озвучував цифру близько 30 тисяч мобілізованих щомісяця.
За його словами, значна частина з них не потрапляє до бойових підрозділів.
З 30 тисяч 15 тисяч не потрапляють в бойові підрозділи чи підрозділи забезпечення.
Вони перетворюються в баласт і тягар для системи, яка на різних рівнях від них позбувається.
Це люди, яких мобілізовують, а вони потім приносять 28 довідок про те, що в них 10 дітей,
і їх треба звільняти. Це люди, які приносять купу паперів про стан здоров’я.
Це люди, які місяцями або роками „зависають“ у навчальних центрах і яких ніхто не хоче брати.
Це хронічні наркомани, хронічні алкоголіки та інші асоціальні елементи. Таких близько половини.
З решти половини аби 10 тисяч потрапляли в бойові підрозділи.
— Тарас Чмут, керівник фонду “Повернись живим”
Така ситуація призводить до непропорційного збільшення тилових частин.
Навіть у бригадах, де за списком числиться 3000 людей, на позиціях може бути лише
250-300 бійців. Решта – це забезпечення, зв’язок, медицина, прес-офіцери.
Хоча всі ці функції важливі, безпосередньо на рівні рот і батальйонів задіяні
лише десятки людей.
Законодавчі зміни та бронювання
На тлі кадрових змін у вищому військовому керівництві України, в соцмережах
активізувалися дискусії про можливі зміни у підходах до мобілізації.
24 липня військова омбудсменка Ольга Решетилова заявила про підготовку законопроєктів,
які передбачають додаткові обмеження для ухилянтів від мобілізації.
Це може включати обмеження в наданні адміністративних послуг, використанні
водійських прав, арешти рахунків тощо.
Це комплекс заходів, який дозволить ефективніше проводити розшукові дії стосовно
правопорушників, що ухиляються від мобілізації, а також обмежить їхнє вільне
пересування та доступ до певних державних послуг.
— Ольга Решетилова, військова омбудсменка
Також змінюються правила бронювання. Підприємства мають час до 1 вересня
для підтвердження своєї критичності.
Зіткнення з реальністю: свавілля ТЦК та страх
Попри заяви про важливість мобілізації для виживання держави, пересічний громадянин
щодня бачить зовсім іншу картину: силові затримання, конфлікти в ТЦК, скандальні
історії з окремих підрозділів. Це створює реальність, де служба не сприймається
як почесний обов’язок.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець відверто говорить
про проблеми з ТЦК. Він повідомив про чотири випадки смерті людей у приміщеннях
ТЦК, які сталися на Київщині та Дніпропетровщині. Також відомі випадки, коли
осіб з інвалідністю та хворобами, попри наявність документів на відстрочку,
утримували в ТЦК.
Лубінець також зазначив катастрофічне зростання звернень щодо порушень прав
громадян під час мобілізаційних заходів. У 2025 році їхня кількість зросла
у 333 рази порівняно з початком повномасштабної війни.
Проблеми в армії: довіра до командування
Страх цивільних перед мобілізацією посилюється історіями про те, що відбувається
вже після потрапляння до армії. Гучні скандали, пов’язані з окремими підрозділами,
зокрема, зі штурмовим полком “Скеля” чи 155 бригадою, висвітлюють критичну
проблему: прості військові та цивільні чоловіки не мають довіри до військового
командування.
Журналістські розслідування виявили численні випадки смертей військовослужбовців
за загадкових обставин, а також історії про катування та навіть убивства солдат
командирами. Військова техніка відправляється на штурм бездумно, що нагадує
“м’ясні штурми” російських командирів.
Розслідуються інциденти, коли військові медичної роти влаштовували власну
розправу над побратимами.
Радикальна риторика та її наслідки
Замість конструктивного діалогу, деякі спікери штучно загострюють ситуацію.
Емоційні заяви офіцерів, які пропонують позбавляти українців за кордоном
виборчого права та вводити для них особливий статус з образливими написами
у “Дії”, мають зворотний ефект.
Така риторика робить з ухилянтів “кріпаків” і девальвує справжній патріотизм,
перетворюючи захист Батьківщини на покарання.
Прокремлівські “активісти-паразити” та “партія ухилянтів”
Напруга навколо мобілізації стала сприятливим середовищем для поширення
прокремлівських “активістів-паразитів”. Блогери, які просувають відверто
антиукраїнську риторику, називають себе потенційними лідерами “партії ухилянтів”,
підриваючи суспільство зсередини та провокуючи заворушення.
Важливо розрізняти висвітлення проблеми мобілізації та заклики до насильства.
Від початку воєнного стану зафіксовано сотні випадків нападу на працівників ТЦК.
Існує побоювання, що за сприянням РФ, формується псевдополітичний рух –
“партія ухилянтів”, мета якого – зірвати мобілізацію та спровокувати
внутрішній конфлікт.
Шлях до вирішення: прозорість та повага
Не можна закривати очі на випадки свавілля у ТЦК чи окремих підрозділах ЗСУ.
Людям потрібні прозорі правила гри: якісне навчання, повага до гідності
та захист прав військовослужбовця.
Тільки так можна повернути довіру та зберегти єдність суспільства
в умовах війни.
