**Чи зможе Північноатлантичний альянс протистояти потенційній агресії Кремля? Конфлікт в Ірані виявив серйозні прогалини в обороноздатності НАТО, ставлячи під сумнів його готовність до масштабної війни.**
Останні події на Близькому Сході, зокрема, конфлікт за участю Ірану, стали несподіваним, але вкрай важливим дзеркалом для Північноатлантичного альянсу. Експерти в галузі оборони та колишні посадовці НАТО б’ють на сполох: потенційна війна з Росією може застати Альянс зненацька, оголивши його слабкі місця. Час, що залишився до можливої агресії, вимірюється роками, але ці роки потрібно використати максимально ефективно.
**”Війна в Україні та на Близькому Сході не є окремими явищами; є багато чого навчитися з обох, розмірковуючи про війни завтрашнього дня”, — наголошує заступник командувача ВПС Франції генерал Домінік Тардіф. Його слова підкреслюють необхідність глибокого аналізу та переосмислення стратегій розвитку оборонних спроможностей країн-членів НАТО.**
Європейські чиновники попереджені: напад Росії на одну з країн НАТО або на сам Альянс може статися вже до 2029 року. Цей термін, хоч і здається віддаленим, вимагає негайних дій. Колишні та чинні дипломати, посадовці НАТО та провідні експерти з оборони виділили п’ять ключових прогалин, які стали очевидними під час конфлікту на Близькому Сході та які безпосередньо заважають підготовці до можливої війни з Російською Федерацією.
### 1. Критичний дефіцит боєприпасів: “Ракети закінчаться за тижні!”
Першою і, можливо, найгострішою проблемою є **катастрофічний дефіцит боєприпасів**. Війна в Ірані лише підкреслила цю критичну нестачу. Згідно з наведеними даними, французькі запаси ракет Aster та Mica були вичерпані протягом перших двох тижнів конфлікту. В той час як Росія щомісяця виробляє тисячі безпілотників, країни НАТО ризикують залишитися без ракет всього за кілька тижнів бойових дій.
Це ставить під сумнів ефективність існуючих оборонних стратегій. Необхідно терміново шукати шляхи для збільшення виробництва боєприпасів та розробки більш доступних систем протиповітряної оборони, зокрема, перехоплювачів класу “повітря-повітря”. Саме питання дефіциту боєприпасів буде одним з ключових на липневому саміті НАТО.
### 2. Повітряна неповноцінність: “Домінування в повітрі – це міф?”
Другою серйозною прогалиною є **повітряна неповноцінність Альянсу**. Експерт Стокгольмського інституту (SIPRI) Пітер Веземан зазначає, що здатність Ірану продовжувати атаки, попри протидію США, свідчить про неефективність звичайних бомбардувань як інструменту для примушення держави до покори.
Це означає, що НАТО мусить кардинально переосмислити свою стратегію домінування в повітрі. Пріоритетом має стати розвиток високоточної ударної зброї далекого радіуса дії. Така зброя могла б ефективно знищувати російські виробництва ракет та дронів, а також ключові військові об’єкти глибоко на території противника, завдаючи вирішального удару по його військово-промисловому комплексу.
### 3. Недостатньо потужні військово-морські сили: “Флот потребує модернізації!”
Третя проблема полягає в **недостатньо потужних військово-морських силах**. Яскравим прикладом стала Велика Британія, де британський корабель HMS Dragon, розгорнутий до Середземного моря, зламався вже через три тижні і був відправлений на ремонт. Головнокомандувач морських сил Великої Британії генерал Гвін Дженкінс відкрито визнав, що Королівський флот не готовий до війни.
Експерт з морської безпеки RUSI Сідхарт Каушал наголошує на необхідності покращення спільних об’єктів технічного обслуговування суден та вирішення проблеми хронічної нестачі кваліфікованого персоналу. Потужний та боєздатний флот є критично важливим для контролю морських шляхів, забезпечення логістики та демонстрації сили.
### 4. Тривалий розбрат: “Розділені, ми вразливі!”
Четверта причина, що перешкоджає готовності НАТО, — це **тривалий внутрішній розбрат та відсутність єдності**. Війна в Ірані поглибила прірву всередині Альянсу: Європа, здається, ігнорує вимоги американського президента Дональда Трампа щодо військової підтримки, тоді як він сам називає НАТО “паперовим тигром”.
Відсутність консолідованої позиції та взаємних зобов’язань підриває довіру та ефективність Альянсу. Для подолання цієї проблеми необхідні прозорість, чіткі домовленості та спільне бачення загроз.
### 5. Недостатня співпраця з Україною: “Україна – ключ до безпеки Європи!”
П’ята, але не менш важлива причина — **недостатня співпраця з Україною**. Незважаючи на значну допомогу, Альянс досі не повністю задіяв потенціал України у сфері оборони. Ще до початку війни в Ірані Україна вже пропонувала експертизу з боротьби з дронами, а також підписала десятирічне оборонне партнерство з країнами Перської затоки.
НАТО має прискорити та поглибити співпрацю з Україною, зокрема, у створенні лінії засобів боротьби з безпілотниками ближче до кордону з Росією. Саме Україна може стати першою лінією оборони від російської агресії. “Україна діє як гарант безпеки”, — підтверджує дипломат НАТО на умовах анонімності.
### Європа перед викликом: “Час для самостійності!”
Європейські країни змушені адаптуватися до реалій тривалої війни на виснаження, адже роль США як світового лідера поступово знижується. Попри значну підтримку України, Європа досі не має чіткої стратегії перемоги, обмежуючись лише ресурсами, які дозволяють Україні “триматися”, тоді як Захід сподівається на внутрішні зміни в Росії.
Військові експерти одностайні: Європа повинна негайно використати час, виграний завдяки стійкості Збройних Сил України, для швидкого нарощування власної обороноздатності. Критичним етапом для безпеки континенту стане 2030 рік, до якого всі європейські країни повинні бути здатними самостійно стримувати агресію Російської Федерації.
**Сергій Лавров, міністр закордонних справ Росії, вже заявив, що країни Заходу оголосили Росії “відкриту війну”, прагнучи завдати їй “стратегічної поразки” та здійснюючи експансію на євразійському просторі. Україну він назвав “геополітичним тараном”, який Захід використовує як інструмент тиску на Росію та дестабілізації світової ситуації.**
**Висновок:**
Війна в Ірані стала тривожним сигналом для НАТО. Альянс має терміново подолати дефіцит боєприпасів, модернізувати свої повітряні та морські сили, подолати внутрішні розбіжності та поглибити співпрацю з Україною. Час спливає, і безпека Європи залежить від рішучих дій, вжитих вже сьогодні.
***
*Ця стаття базується на аналізі висновків експертів щодо готовності НАТО до потенційного конфлікту з Росією, враховуючи уроки конфлікту на Близькому Сході. Матеріал містить основні тези, наведені у вихідній статті, та розширено з метою надання більш глибокого розуміння проблеми.*
