Сучасна війна вимагає нових підходів та рішень. Українські захисники з 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади діляться досвідом боїв на Олександрівському напрямку, де вже тривалий час відбувається протистояння, яке вони самі називають “війною роботів”, хоча керується вона все одно людиною. Ці бої відбуваються в умовах обмеженого використання важкої бронетехніки, танків і, подекуди, навіть без прямого застосування традиційної артилерії. Про це йдеться у сюжеті кореспондента ТСН Олександра Моторного.
Війна Безпілотників та Наземних Комплексів
У повітрі домінують безпілотні літальні апарати: великі, схожі на літаки, з кількома лопатями замість крил, та менші, з численними роторами. Вони можуть бути пілотовані екіпажами безпосередньо чи дистанційно. На Олександрівському секторі фронту їхня головна мета — виявлення та знищення противника. Відзначається, що головним та найнебезпечнішим ресурсом ворога наразі залишається російська піхота та дрони.
Незважаючи на потужний тиск українського ударного угруповання, що триває майже пів року на межі Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей, російські окупанти не покинули цей сектор. Вони постійно намагаються просуватися вперед невеликими групами, але українські військові успішно виявляють та знищують їх.
“Людський ресурс у них нікуди не дівається. Десь поодинокі групи по один-два чоловіки постійно рухаються. Це не повноцінний штурм, а спроба непомітно просунутися вперед. Але ми їх виявляємо заздалегідь та знищуємо.”
— «Скеля», заступник командира аеромобільного батальйону 82-ї ОДШБр
Тактика Ворога та Відповідь ЗСУ
Десантники зазначають, що російські війська не виводять важку бронетехніку на передній край на цьому напрямку. Замість танків ворог використовує мотоцикли та квадроцикли, але це відбувається нерегулярно, приблизно раз на два тижні або місяць. Поява такої техніки зазвичай свідчить про отримання противником поповнення особового складу або логістику — зброю та засоби боротьби з безпілотниками.
Безпосередньо до лінії бойового зіткнення ворожі мотоциклісти не наближаються, оскільки їхня техніка не доїжджає до українських позицій. Одним із головних завдань екіпажів важких бомберів є недопущення російських штурмовиків, що пересуваються на мотоциклах, до української піхоти.
“Намагаємося дистанційно мінувати ділянки, де вони найбільше рухаються, щоб вони не підійшли ближче до нашої піхоти. Намагаємося притісняти їх ще на далекій відстані.”
— «Паладин», командир взводу важких бомберів 82-ї ОДШБр
Зона активного ураження дронами простягається щонайменше на кілька десятків кілометрів. За словами військових, зона небезпеки сягає 30 кілометрів, що робить практично неможливим просування ворога непомітно для аеророзвідки.
Роль Наземних Роботизованих Комплексів
Використання наземних роботизованих комплексів (НРК) значно полегшує службу українських захисників. Вони допомагають на суходолі, тоді як повітряні дрони несуть боєприпаси. Війна дедалі більше переходить у площину протистояння роботизованих систем.
“Чи має місце війна роботів? Звичайно! Але 50% — це робота роботизованих систем, і 50% — це надважка робота нашої піхоти.”
— «Сталкер», черговий БпС 82-ї ОДШБр
Військовий із позивним «Корел», який вже два роки в армії, розповідає, що його попереднє знаряддя — 82-міліметровий міномет — втратило первинну ефективність в умовах сучасного поля бою. Вже пів року він працює пілотом важкого бомбера, вилітаючи на завдання по живій силі противника та їхніх укриттях.
Нові Реалії Артилерії та КАБів
Через значні відстані, які контролюються дронами, артилерія, навіть великих калібрів, вже не може ефективно працювати поблизу лінії бойового зіткнення. Причина проста: будь-яке її застосування швидко виявляється, і артилерійська установка стає ціллю для знищення.
“Якщо гармата десь починає працювати — її дуже легко виявити. Туди одразу все летить і вона знищується. Тому традиційне її застосування поблизу переднього краю малоефективне.”
— «Скеля», заступник командира батальйону 82-ї ОДШБр
Єдиною зброєю, для якої відстань не є перешкодою, залишаються російські керовані авіаційні бомби (КАБи). Вони безперервно летять як по передньому краю, так і по українських тилах. За спостереженнями військових, приблизно 20% КАБів противник випускає по лінії фронту, а решту 80% спрямовує у тилові райони. Протидіяти цій зброї безпосередньо на лінії фронту поки майже неможливо.
Перспективи та Висновки
Попри всі складнощі, українські десантники щодня зменшують кількість російської піхоти. Однак, говорити про остаточний перелом у війні поки зарано. Військові наголошують на необхідності реалістичного погляду на ситуацію.
“Не варто тішити себе ілюзіями. Противник сильний і намагається нас якомога болючіше вкусити. Але ми вдало вибиваємо їм ці зуби.”
— «Сталкер», черговий БпС 82-ї ОДШБр
Наразі, з високою ймовірністю, Росія не має ресурсів для нової масштабної навали. Якщо на боці ворога не з’являться нові союзники, є шанс на його повне знищення.
“Якщо залишаємося сам на сам, то, як показує практика, ми даємо їм по зубах. Просуваємо свої групи потроху. Тобто у нас зараз така маневрена оборона та неквапливий наступ.”
— «Скеля», заступник командира батальйону 82-ї ОДШБр
