Через сім десятиліть після того, як розкішний італійський лайнер Andrea Doria затонув у водах Північної Атлантики, відчайдухи й досі здійснюють смертельно небезпечні занурення до його уламків. Метою цих екстремальних експедицій є порятунок унікальних артефактів від повного руйнування. Цей небезпечний об’єкт забрав життя вісімнадцяти екстремалів, але продовжує приваблювати шукачів підводних скарбів новими відкритими відсіками.
Італійське судно Andrea Doria пішло на дно у липні 1956 року. Катастрофа сталася після фатального зіткнення з лайнером Stockholm у густому тумані неподалік узбережжя Сполучених Штатів. Унаслідок цієї морської катастрофи загинула п’ятдесят одна людина. На щастя, сам корабель залишався на плаву майже одинадцять годин, що дозволило врятувати більшість пасажирів. Після цього гігантський лайнер опустився на глибину близько сімдесяти п’яти метрів, ставши однією з найскладніших цілей для підводних дослідників.
“Еверест підводного плавання”: виклики для дайверів
У спільноті дайверів затонулий корабель Andrea Doria отримав неофіційну назву «Еверест підводного плавання». Ця назва відображає екстремальні умови занурення. Потужні океанські течії, крижана вода, мінімальна видимість та величезний тиск роблять кожну таку експедицію смертельно небезпечною для непідготовлених людей.
Всередині корабля на сміливців чекають заплутані коридори, гострі шматки металу, звисаючі дроти та густий мул. Мутність води погіршує огляд за найменшого руху, створюючи додаткові ризики.
За сім десятиліть під водою конструкція корабля зазнала кардинальних змін і продовжує невпинно руйнуватися під впливом агресивного морського середовища. Цілі палуби лайнера провалилися, значні частини носа та корми відірвалися, а загальна висота судна суттєво зменшилася. Ці руйнування, хоч і небезпечні, несподівано відкривають дайверам доступ до тих приміщень та артефактів, які раніше були надійно сховані за сталевими перебірками.
Полювання за скарбами: історія знахідок
Історія полювання за скарбами Andrea Doria розпочалася майже одразу після його затонення. Ентузіасти почали піднімати на поверхню цінні речі. У різні роки експедиції витягали звідти бронзову статую адмірала, величезний корабельний сейф (у якому замість мільйонних скарбів знайшли лише трохи готівки) та знаменитий туманний горн.
Використання сучасних газових сумішей з гелієм дозволило дайверам працювати на таких глибинах довше. Однак це вимагає бездоганного розрахунку часу для декомпресії.
Влітку 2025 року американські дайвери Кріс Огден та Джо Мазраані здійснили успішну місію. Вони підняли з уламків унікальний навігаційний інструмент — великий гірокомпас із капітанського містка. Їм довелося розчищати рибальські сітки, тонни кабелів та шматки металу, щоб витягнути цей прилад за допомогою спеціального підйомного мішка.
На жаль, невдовзі після цього неймовірного успіху Мазраані раптово помер під час дослідження іншого затонулого судна біля берегів півострова Кейп-Код.
Історія зі знайденим гірокомпасом отримала несподіване продовження. Через кілька тижнів після трагічної загибелі одного з його відкривачів виявилося, що верхня частина приладу із зазначеними градусами була відсутня не через руйнування. Її ще у 1968 році підняв інший підводний дослідник Ел Гіддінгс. Дізнавшись про нову знахідку з новин, він зв’язався з командою дайверів і розповів, що втрачена деталь понад пів століття зберігалася в його вітальні.
Дискусії та збереження спадщини
Процес вилучення артефактів із таких відомих кораблів постійно викликає гострі дискусії між дайверами та професійними археологами. Науковці наполягають на тому, що історичні предмети повинні залишатися на місці катастрофи або вивчатися винятково офіційними експедиціями.
Натомість шукачі підводних скарбів стверджують, що судно стрімко розвалюється, тому без їхнього втручання океан назавжди знищить ці унікальні речі. Завдяки зусиллям приватних компаній та ентузіастів багато врятованих предметів сьогодні проходять реставрацію та стають доступними для широкого загалу.
Ветеран дайвінгу Джон Моєр, який володіє правами на порятунок майна з Andrea Doria, регулярно передає цінні знахідки до музеїв. Минулого року він надав італо-американському музею в Нью-Йорку унікальні експонати, серед яких були шезлонг, стосорокафунтовий латунний дзвін та рятувальний жилет юного пасажира.
Незважаючи на високий ризик і трагічну статистику смертей, підводна могила знаменитого італійського лайнера продовжує вабити нових дослідників. Оскільки конструкція невпинно просідає у морське дно Північної Атлантики, дайвери намагаються встигнути врятувати якомога більше артефактів до того, як корабель остаточно перетвориться на купу іржавого брухту.
