Зустрічайте bilangan, серйозну проблему, яка виникає в самій основі нашої правоохоронної системи. Патрульна поліція в Києві б’є на сполох: критичний брак людей ставить під загрозу безпеку столиці. Виною тому – не лише зростання кількості викликів, а й небажання поліцейських брати участь у мобілізаційних процесах, що, як наслідок, призводить до масових звільнень.
Заступник голови Національної поліції та нинішній очільник Департаменту патрульної поліції, Олександр Фацевич, в інтерв’ю виданню «Бабель» відверто розповів про причини цієї кризи. Його слова, наче холодний душ, оголюють неприємну реальність: поліція втрачає своїх співробітників, а разом із ними – довіру громадян.
“Критичний брак людей”, – констатує Фацевич
Слова Фацевича звучать як тривожний дзвін. Особливо гостро проблема відчувається в Києві, де патрульні поліцейські не лише перевантажені звичайними викликами, але й залучені до роботи на блокпостах, супроводу вантажів та, що найболючіше, допомоги Територіальним центрам комплектування (ТЦК).
“Останнє знижує довіру до поліції до нуля”, – підкреслює він.
Ця фраза – квінтесенція проблеми. Коли поліцейські, які покликані захищати закон і порядок, стають інструментом для проведення мобілізації, їхній авторитет неминуче падає. Громадяни, які звикли бачити в поліції своїх захисників, починають асоціювати їх із неприємними, а іноді й травматичними, моментами, пов’язаними з примусовим призовом.
“Не хочуть займатися мобілізацією: тиск і негатив від людей”
Олександр Фацевич пояснює: поліцейські звільняються, бо не можуть більше витримувати психологічного тиску та негативної реакції суспільства, пов’язаної з мобілізаційними заходами. Уявіть собі ситуацію: поліцейський, який щойно провів мобілізаційні заходи, змушений згодом прийти на похорон бійця, якого він сам же мобілізував. Це емоційно виснажлива, травматична роль, яка не може залишатися без наслідків.
“Начальника райвідділу, поліцейського громади, патрульного там ненавидять. Вони не витримують цього і звільняються”, – з болем говорить очільник Департаменту патрульної поліції.
Ці слова – це не просто констатація факту, а крик про допомогу. Ненависть, яку відчувають поліцейські, є прямим наслідком їхньої участі в процесах, які викликають значний суспільний резонанс та емоційне напруження. Поліцейські – це теж люди, які відчувають тиск, страх і розпач.
Шлях до порятунку: підвищення зарплат і чіткі гарантії
Керівник патрульних наголошує: зупинити відтік кадрів можна лише шляхом суттєвого підвищення заробітної плати. Наразі ставка становить 17–19 тисяч гривень, а в Києві – близько 22 тисяч. “Воєнні” доплати в 10 тисяч гривень, які були запроваджені, не є постійними, що створює невизначеність та знижує мотивацію.
“Поліція — єдиний правоохоронний орган у державі, у якого в законі не прописана зарплата”, – зазначає Фацевич.
Це критична недоробка, яка потребує негайного виправлення. Наразі існує законопроєкт, який підтримує поліція, щодо прив’язки заробітної плати поліцейських до прожиткового мінімуму з щорічною індексацією. Це б надало стабільність та передбачуваність, а також дозволило б порівнювати виплати у поліції із зарплатами в інших, більш привабливих для фахівців, правоохоронних органах, таких як БЕБ, НАБУ та ДБР.
Контекст: трагічні випадки та втрата довіри
На жаль, історія України вже знає трагічні випадки, які підкреслюють крихкість системи. Згадаймо випадок у ТЦК Кривого Рогу, де помер мобілізований, якого поліція доставила як порушника обліку. Цей чоловік мав онкологічне захворювання, проте був направлений на військово-лікарську комісію. Згодом Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування повідомив про епілептичні напади у мешканця Дніпра Євгена Лагунова, який помер через шість днів після мобілізації.
Такі випадки, навіть якщо вони не є масовими, підривають довіру до системи мобілізації та, опосередковано, до правоохоронних органів, які беруть у ній участь.
Висновок: часу на роздуми немає
Ситуація в патрульній поліції – це не просто кадровий голод. Це криза довіри, яка може мати далекосяжні наслідки для безпеки країни. Вирішення цієї проблеми вимагає комплексного підходу:
* Негайне підвищення заробітної плати поліцейських з гарантіями стабільності та індексації.
* Перегляд ролі поліції в мобілізаційних процесах, щоб уникнути асоціації з примусом та негативом.
* Відновлення та зміцнення довіри громадян до поліції** через прозору роботу та чіткі комунікації.
Збереження кадрового потенціалу та підтримка довіри до правоохоронних органів – це запорука стабільності та безпеки України. Часу на роздуми немає. Рішучі дії – ось що потрібно зараз.
