На тлі ультиматуму Зеленського: Лукашенко після зустрічі з Путіним поїхав до Сі Цзіньпіна
Вперше за період гострої паливної кризи в Росії, президент Володимир Путін звернувся до народу, давши інтерв’ю одному зі своїх пропагандистів. Він прокоментував atuaçãoчі «далекобійні санкції» України, зазначивши, що Росія переживає «некритичний дефіцит пального». Путін пов’язує це з прагненням України «створити вигідні умови для початку переговорного процесу», що у Києві не приховують, адже Росія, на їхню думку, розуміє лише мову сили.
Після своїх заяв, зокрема про Курщину, Донбас і Новоросію, Financial Times написала, що Путін розширив територіальні претензії. Проте, як зазначає видання ТСН.ua, це хибне тлумачення, оскільки Путін говорив про Новоросію ще в грудні минулого року, а також постійно нагадує про свої ультиматумні вимоги від червня 2024 року. Ці вимоги включають вихід Сил оборони з чотирьох областей, які Путін незаконно включив до російської конституції, та міжнародне визнання окупованих українських територій частиною РФ.
Західна преса та аналітики також часто ігнорують погрози Путіна щодо створення «буферної» або «зони безпеки» на північному сході України, для якої знадобиться Білорусь. Ці заяви прозвучали після дводенної зустрічі Путіна з Олександром Лукашенком на Валдаї, після якої білоруський лідер вирушив до Пекіна на переговори з Сі Цзіньпіном.
“Буферна зона” та білоруський сценарій
ТСН.ua нагадує, що візит Лукашенка до Путіна відбувся на тлі ультиматуму українського президента щодо чотирьох ретрансляторів у Гомельській та Брестській областях, які використовуються для коригування російських дронових атак. Президент Зеленський дав тиждень на демонтаж цієї техніки, попередивши, що в іншому випадку Україна вживе власних заходів. Вже 24 червня було повідомлено, що ретранслятори не працюють з 22 червня, хоча їхній демонтаж чи ні залишається невідомим.
Водночас, розбудова військової інфраструктури в Білорусі поблизу кордону з Україною продовжується. Президент Зеленський, посилаючись на доповідь голови Служби зовнішньої розвідки Олега Луговського, зазначив:
Вздовж нашого державного кордону у Білорусі завершується будівництво інфраструктури доріг і баз зберігання боєприпасів та паливно-мастильних матеріалів, які не мають жодного іншого сенсу, крім воєнного. Білорусь знає, які кроки потрібні з її боку для миру. Розбудова прикордонної інфраструктури агресії з боку Білорусі має бути зупинена.
— Володимир Зеленський
Після зустрічі на Валдаї прессекретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що тема України не обговорювалася, натомість фокус був на «регіональній безпеці та спробах провокування щодо Білорусі». Також він заперечив передачу Лукашенком будь-яких послань від президента Зеленського. Проте, нагадування про ультиматум Путіна від червня 2024 року та погрози створення «буферної зони безпеки» розглядаються як сигнал адміністрації Трампа, яка нещодавно відмежувалася від припущень про домовленості з Трампом на Алясці.
Реалізація «буферної зони» на північному сході України може відбуватися за «білоруським сценарієм», з огляду на завершення розбудови військової інфраструктури в Білорусі. Аналітики відзначають складне становище Лукашенка, який не може допустити перенесення війни на територію Білорусі, але й не може зупинити будівництво російської військової інфраструктури.
Білорусь як військово-логістична база та джерело пального
За роки повномасштабної війни, Білорусь стала для Росії військово-логістичною базою, надаючи також допомогу в обході санкцій. Білоруський військово-промисловий комплекс, значна частина якого інтегрована до російського держоборонзамовлення, є важливим для Москви.
В умовах паливної кризи, Білорусь також є джерелом бензину для Росії. За січень-травень поточного року, поставки бензину з Білорусі зросли у 13 разів. Таким чином, Білорусь може бути більш цінною для Москви як стабільна база підтримки, аніж як нестабільний союзник на полі бою.
Візит до Пекіна: пошук підтримки чи символічний жест?
Після зустрічі з Путіним, Лукашенко відвідав Пекін, де зустрівся з Сі Цзіньпіном. Багато ЗМІ та аналітиків розцінили це як спробу білоруського диктатора отримати підтримку Китаю. Приводом для таких інтерпретацій стала заява МЗС Китаю про підтримку Білорусі у захисті її національного суверенітету, незалежності та територіальної цілісності.
Проте, китайські ЗМІ не надали широкого висвітлення візиту Лукашенка. Наприклад, South China Morning Post не опублікувала жодної новини про цю подію. Державні китайські медіа згадали лише про сам факт візиту, без уточнень про зустріч з Путіним чи підтримку Білорусі.
Аналітики також вказують на незначну частку Білорусі в експорті Китаю (0,19% у 2025 році) та відзначають, що, незважаючи на заяви про «високоякісну співпрацю» в рамках ініціативи «Один пояс, один шлях», Мінськ навряд чи є надзвичайно цінним експортним партнером для Пекіна через санкційну ізоляцію. Для порівняння, китайський експорт до Білорусі за минулий рік склав 6,5 млрд доларів, тоді як білоруський експорт до Китаю – лише 1,8 млрд доларів (переважно калійні добрива, пиломатеріали, деревина та сільськогосподарська продукція).
Підготовка до мобілізації та потенційна агресія
Видання The Times наголошує, що жорсткіша риторика України щодо режиму Лукашенка може бути частково пов’язана зі спробами адміністрації Трампа налагодити зв’язки з Мінськом, послаблюючи санкції проти білоруських державних та фінансових установ.
Київ вже давно попереджає НАТО про підготовку Росії до оголошення великої хвилі мобілізації після виборів до Держдуми у вересні. Завершення розбудови військової інфраструктури в Білорусі розглядається як частина цього плану, що може свідчити про потенційну агресію не лише проти України, а й проти країн-членів Альянсу.
Колишній голова Військового комітету НАТО, адмірал Роб Бауер, у одному з нещодавніх інтерв’ю зазначив:
Якби Росія захотіла напасти на НАТО, відповідне рішення ухвалювалося б у Пекіні.
Ця заява підкреслює важливість ролі Китаю в геополітичних процесах, що впливають на безпеку Європи.
