Вже кілька років світ спостерігає за трагічною війною, що триває на території України. Надія на швидке завершення конфлікту через переговори раз у раз стихає, поступаючись місцем новим викликам і загостренням. Чому ж Кремль вдається до такої агресивної риторики, коли, здавалося б, переговорний процес мав би прискоритися? Як це пов’язано з амбіціями щодо Донбасу та роллю Китаю? Розбираємося разом з експертами.
Психологія рішень диктатора: Чому Путін тягне час?
Голова аналітичного центру “Ділова столиця” Вадим Денисенко в ефірі “Еспресо” розкрив ключові аспекти психології російського керівництва, які пояснюють затягування конфлікту. За його словами, Путін – це людина, яка вкрай повільно ухвалює рішення. Коли він стикається з складними завданнями, замість рішучих дій, він вдається до двох тактик: відкладання питання та перекладання відповідальності.
“Путін, з точки зору психології, людина, яка дуже складно й повільно приймає будь-які рішення. І коли він щось хоче зробити, але водночас не знає, як це зробити, він намагається, з одного боку, відкласти це питання, а з іншого — хотів би зробити так, щоб відповідальність за те, що питання відкладено, за те, що взагалі щось відбувається, лягла на інших людей”, – пояснює Денисенко.
Приклад “приєднання” Херсонщини та Запоріжжя: Коли keputusan на папері, а не в реальності
Яскравим прикладом такої стратегії є рішення РФ про так зване “приєднання” Запорізької та Херсонської областей. Це було представлено як колективне рішення, але фактично воно не призвело до реального контролю над цими територіями.
“Свого часу РФ прийняла рішення про приєднання Запорізької та Херсонської областей до складу РФ. Це було колективне рішення, рішення Держдуми, яке призвело до того, що на сьогодні ні Херсонська, ні Запорізька області не є частиною Росії, але водночас Путін для себе „поставив галочку“ і відклав це питання”, – зазначає експерт. Цей приклад показує, як Кремль створює видимість досягнень, хоча реальність далека від заявленої.
Донбас як інструмент тиску: Високі ставки у грі
Вадим Денисенко наголошує, що Путін чудово розуміє всю складність повноцінного захоплення Донбасу. Однак, це не заважає йому зберігати тему Донбасу як потужний інструмент тиску під час будь-яких потенційних переговорів.
“Станом на зараз Путін розуміє, що він не може взяти Донбас, але водночас йому дуже хотілося б це зробити і залишити за собою цю опцію, піднявши ставки в переговорному процесі. Тому заявляється, що Росія нібито виходить із переговорного процесу, і що вона нібито має всі можливості зробити щось для того, щоб у короткі терміни захопити Донбас. Цього, звичайно, немає, але таким чином Путін приймає рішення. Тобто тут є психологічний аспект”, – пояснює політолог.
Така тактика покликана створити ілюзію сили та рішучості, хоча насправді може свідчити про відсутність чіткого плану дій.
Переговорний процес у глухому куті: Чи є вихід?
За словами експерта, нинішній формат переговорів щодо завершення війни фактично вичерпав себе. “Друга частина полягає в тому, що переговорний процес зайшов в абсолютно глухий кут. На сьогодні в тристоронньому форматі вирішити питання завершення війни фактично неможливо”, – констатує Денисенко.
Це означає, що міжнародній спільноті доведеться шукати нові шляхи та формати для досягнення миру.
Китай як потенційний посередник: Наростаюча роль Піднебесної
В умовах, коли традиційні канали переговорів не дають результатів, все більш реальним стає сценарій залучення Китаю до процесу врегулювання. Ця можливість стає ще більш актуальною напередодні візиту президента США Дональда Трампа до Пекіна.
“Напередодні візиту Трампа до Пекіна існує висока ймовірність того, що коло учасників переговорного процесу може бути розширене, зокрема й у бік Китаю”, – зазначає Денисенко.
Путін грає на випередження: Розрахунок на китайський тиск
Денисенко припускає, що Путін, ймовірно, намагається заздалегідь окреслити рамки можливих майбутніх переговорів та діяти на випередження. Він розуміє, що Китай, на відміну від США, має значні важелі впливу на Росію.
“Тобто напередодні можливого такого рішення Путін окреслює межі того, як би він бачив цей майбутній процес, і намагається зіграти на випередження, розуміючи, що Китай має можливості, на відміну від США, достатньо сильно тиснути на РФ”, – пояснює експерт.
Чи буде нова мобілізація? Нагнітання ситуації як передумова
На тлі загострення риторики та пошуку нових переговорних форматів, Денисенко не виключає імовірності нової мобілізації в Росії.
“І нарешті, не варто забувати про те, що зараз зростає ймовірність того, що протягом наступних днів Росія може ухвалити рішення про мобілізацію. Я не впевнений, що це відбудеться, але ймовірність цього зростає, і Путіну потрібне нагнітання ситуації, щоб оголосити мобілізацію”, – резюмує експерт.
Висновок
Аналіз експертів свідчить про складну геополітичну гру, яку веде Кремль. Загострення риторики, затягування переговорів та використання Донбасу як інструменту тиску – все це елементи стратегії, спрямованої на збереження впливу та досягнення вигідних для себе умов. Однак, зростаюча роль Китаю та очевидний глухий кут у нинішньому форматі переговорів можуть змінити правила гри. Майбутнє війни та її завершення залежить від багатьох факторів, але вже зараз зрозуміло, що шлях до миру буде непростим.
