Критичний дефіцит піхотинців: Виклики для Збройних Сил України
Збройні Сили України стикаються зі зростаючим дефіцитом боєздатних піхотинців. Це створює значні проблеми для утримання позицій та проведення операцій, особливо в умовах, коли військові дії тривають вже п’ятий рік. Незважаючи на помітні успіхи у використанні дронів та інших технологій, основною перешкодою залишається брак особового складу.
За словами військових та аналітиків, деякі підрозділи укомплектовані лише наполовину. Це обмежує можливості України у повній мірі використовувати свою технологічну перевагу, зокрема, у сфері дронів.
Заступник командира батальйону «Вовки Да Вінчі», який дислокується на Покровському напрямку, відверто описав ситуацію:
Виходячи з обладнання та кількості людей, які у нас є сьогодні, нам ледве вистачає, щоб утримувати той сектор, який ми маємо зараз. Рух уперед неминуче означав би більші втрати.
— «Афер», заступник командира батальйону «Вовки Да Вінчі»
Причини дефіциту та наслідки для фронту
Військові експерти вказують на низку причин, що ускладнюють формування резервів: застарілі проблеми з мобілізацією, ухилення від призову, а також випадки дезертирства. Це призводить до того, що ситуація вздовж усієї лінії фронту, яка простягається на 1250 кілометрів, змінюється лише точково.
Для реалізації успішних масштабних операцій українському командуванню необхідно залучати нові підрозділи, не відкликаючи старі з передових позицій. Однак, як зазначає Нік Рейнольдс, аналітик британського аналітичного центру RUSI, відсутність нових резервів унеможливлює своєчасні ротації. Це призводить до виснаження особового складу та зростання втрат.
Міністерство оборони України, після кадрових перестановок, працює над реформуванням мобілізації, системи підготовки та загальної організації війська, намагаючись вирішити проблему браку військових. Ситуація додатково ускладнюється нерівномірним рівнем підготовки різних підрозділів.
Стратегії реформування та демографічні виклики
Екс-міністр оборони Михайло Федоров виступав за переформатування війська з акцентом на менші, але ефективніші підрозділи, планував підсилення ефективних бригад та розформування слабших. Його наступник, Євгеній Хмара, заявив про намір продовжувати цей курс, однак реформи потребують часу.
Наразі нових мобілізаційних ініціатив від Міноборони не надходило, про що повідомили у Верховній Раді.
Демографічна ситуація в Україні також впливає на наявність чоловіків призовного віку. Через демографічний спад, спричинений міграцією, кількість чоловіків віком від 25 до 60 років відносно невелика. За даними ООН, наданими Національною службою здоров’я України, в країні налічується близько 6,8 мільйона чоловіків цієї вікової групи, проте ця цифра включає ветеранів з пораненнями та осіб, непридатних за станом здоров’я.
Офіційна чисельність Сил оборони становить близько 1 мільйона осіб, але лише невелика частка з них перебуває безпосередньо на передовій.
За словами Михайла Федорова, станом на березень близько 2 мільйонів українських чоловіків ухилялися від військової служби, а майже 200 тисяч військовослужбовців самовільно залишили частини або дезертирували. Водночас, у січні 2025 року уряд повідомляв про близько 950 тисяч чоловіків, які мали бронь.
Порівняння з РФ та управління ресурсами
Схожі проблеми з комплектуванням підрозділів відчуває і Російська Федерація, попри значно більшу чисельність населення (близько 143 мільйонів). Сотні тисяч чоловіків втекли за кордон, а РФ вдається до великих виплат чи вербування іноземців для залучення людей до війська. За словами президента РФ, проти України воюють близько 700 тисяч осіб.
Тарас Чмут, аналітик та голова фонду «Повернись живим», вважає, що ключовою проблемою України є якість управління людьми та застосування сил. Він підкреслює, що просте збільшення кількості бійців не гарантує автоматичного підвищення боєздатності.
Виснаження, організація та терміни служби
Військові та аналітики відзначають, що виснаження, недоліки в організації, недостатня підготовка та відсутність чітко визначених термінів служби змушують деяких новобранців вдаватися до дезертирства.
Заступник командира батальйону «Вовки Да Вінчі» повідомив, що через брак людей деякі військовослужбовці перебувають на «нулі» до року практично без ротацій. Його підрозділ укомплектований лише наполовину, при цьому зона відповідальності розширилася вдвічі. Для утримання поточних позицій потрібно щонайменше вдвічі більше людей, не враховуючи постійний резерв для покриття втрат.
Крім того, існує проблема пошуку кваліфікованих військових, які «вміють думати». Це обмежує можливості України проводити масштабні контратаки, достатні для перелому загальної ситуації на фронті.
Успіхи на окремих напрямках
Незважаючи на загальні виклики, Збройним Силам України вдається повертати території на окремих ділянках, зокрема на Лиманському напрямку. Інститут вивчення війни (ISW) зазначає, що українські військові успішно стримують наступ РФ та проводять серію контратак на кількох напрямках.
Українські військові просунулися на схід від Олександрівки на Донеччині та на схід від Оріхова у Запорізькій області. Вони також утримують контроль над Новоплатонівкою, Греківкою та Дружелюбівкою. Російські війська намагалися наступати на Сумщині, Харківщині, Добропільському напрямку та в районі Оріхова, але без підтверджених просувань.
На Лиманському напрямку триває українська операція «Вівальді» — Сили оборони контратакують вздовж річки Жеребець, відтісняючи російські сили від Лиману для захисту Слов’янсько-Краматорської агломерації.
На тлі переваги ЗСУ в живій силі та дронах, російські війська стикаються з труднощами закріплення позицій. Українські захисники також завдають ефективних ударів у відповідь на спроби інфільтрації російських сил біля Вовчанська та Малинівки.
