18 квітня 2023 року – дата, яка навіки закарбувалася чорною міткою в історії Києва. У цей день Голосіївський район міста став ареною жорстокого теракту, що сколихнув усю Україну. Нападник, Дмитро Васильченков, уродженець Росії, обірвав життя сімох невинних людей, кожне ім’я з яких – це глибока рана в серці родини та друзів. Але серед цієї невимовної скорботи розкрилася і неймовірна сила людського духу, відвага та самопожертва. ТСН.ua зібрав історії всіх жертв цієї трагедії, щоб світ пам’ятав їхні обличчя, їхні мрії та подвиги.
Подвиг “Дяді Саші”: Двірник, що став Ангелом-Охоронцем
Серед загиблих – Олександр Григорович, простий київський двірник, якого весь двір знав і любив як доброго «дядю Сашу». Його життя обірвалося, коли він, не роздумуючи, кинувся рятувати маленького хлопчика. Камери спостереження та свідчення очевидців закарбовують картину, від якої завмирає серце. Після перших пострілів на тротуарі опинилася поранена дитина, а поруч – її батько. Нападник, здавалося б, вже закінчив свій кривавий шлях, але він обернувся, щоб добити беззахисного хлопчика. Саме в цей момент Олександр Григорович, який знаходився неподалік, кинувся вперед, затуливши Артема власним тілом. Він прийняв кулі на себе, ставши щитом для дитини.
Поранення були надзвичайно важкими. Лікарі понад добу боролися за його життя, але травми печінки, шлунка та кишківника виявилися несумісними з життям. Олександр Григорович помер у лікарні, залишивши по собі світлу пам’ять. Для мешканців будинку він був не просто двірником, а справжнім господарем, доброю душею, яка завжди дбала про затишок та щастя малечі. Він власноруч висаджував ялинки, прикрашав їх солодощами, заохочував сусідів садити фруктові дерева. Його мрією було збудувати довгий стіл уздовж будинку, щоб разом із сусідами відсвяткувати перемогу після війни. На жаль, ця мрія так і не здійснилася. Лишився тільки його вірний чотирилапий друг, кіт, який досі блукає двором, шукаючи свого господаря. Сусіди обіцяють не залишити його, підгодовують і шукають йому нову люблячу родину. На честь Олександра Григоровича мешканці планують висадити нові дерева у дворі, який він так любив і захищав до останнього.
Родина Арбузових: Життя, Розбите Кулею
Цей теракт забрав цілу родину з Ладижина, що на Вінниччині. Олександр Арбузов, його дружина Леся, їхній 11-річний син Артем та сестра дружини Яна Сіранчук поверталися додому, не підозрюючи, що смерть чекає їх на порозі власного під’їзду. Олександр та Яна загинули на місці від вогнепальних поранень.
Сім’я Арбузових переїхала до Києва кілька років тому. Олександр успішно займався виготовленням меблів. «Саша переїхав до Києва, займався меблями. Родина спокійно йшла додому і не могла уявити, що на них чекатиме біля будинку. На свята ми завжди збиралися разом. Леся і Олександр були щасливою родиною», — розповідає родичка Вікторія.
Леся Арбузова отримала тяжкі поранення грудної клітки та живота. Вона перенесла складну операцію і тривалий час перебувала у реанімації. Наразі її стан стабільний. «Лесю прооперовано, вона перебуває у стані середньої тяжкості. У неї прострілені груди та живіт, постраждало багато органів, але мама двох діток тримається. Навіть розмовляє», — ділиться сестра Лесі, Інна Волошина.
Їхній 11-річний син Артем, незважаючи на поранення, проявив надзвичайну мужність. Він просив патрульних спочатку рятувати його батька, а не його самого. Зараз стан Артема стабільний, він перебуває під наглядом лікарів у тій самій лікарні, що й його мама. Менша донька родини, на щастя, не постраждала фізично.
Ігор Савченко: Ритм Життя, Обриваний Терористом
Серед загиблих – Ігор Савченко, талановитий музикант гурту «Друге Сонце». Про його загибель повідомила подруга Марина Юревич, згадуючи його як справжнього рокера, опору для друзів. «Ігоре, ти був справжнім другом, справжнім рокером, ти ніколи не здавався, ти завжди був поряд, коли весь світ був проти. Ти був опорою, для всіх. Молодий душею, неймовірний. Ти так любив це життя», — написала вона. У Ігоря залишилися дружина Тетяна та донька Анна.
Владислав Жидков: Молодість, що Не Встигла Розцвісти
Трагічні події розгорнулися не лише на вулицях, а й у приміщенні супермаркету «Велмарт». Там обірвалося життя молодого хлопця з Черкащини, Владислава Жидкова, працівника закладу. Владислав був випускником Смілянської загальноосвітньої школи №11, закінчив її у 2018 році. Йому було лише 23-25 років. «Ми пам’ятаємо Влада як старанного учня, завжди привітного, доброго та товариського юнака. Він був сповнений енергії та великих сподівань на майбутнє, які, на жаль, обірвалися так раптово і трагічно», — згадує його вчителька.
Неймовірне Визволення: Сім’я Шевченка у Кроці від Трагедії
Ця трагедія могла б забрати ще більше життів, якби не диво. Сім’я відомого TikTok блогера та зірки «Ліги сміху» Влада Шевченка опинилася за крок від епіцентру теракту. Його дружина Настя разом із маленькою донькою Алісою планували свій ранковий маршрут через супермаркет «Велмарт». Їх врятували всього 15 хвилин затримки вдома. Причина? Бажання дружини накрутити волосся. Коли вони вийшли, почули крики і встигли повернутися на закриту територію. Нападник вже був у магазині. «Нас врятували ці 15 хвилин. Інакше навіть не хочу уявляти, що могло бути. У той момент та тварина вже була в супермаркеті», — зізнався Влад.
Віталій Блонський: Жах, Побачений На Екрані
Киянин Віталій Блонський став свідком жахливої трагедії, побачивши вбивство власного батька на відео в Telegram-каналі. Це сталося саме тоді, коли терорист ще утримував заручників. Віталій зміг похвилинно відтворити останні години життя батька. Він розраховувався на касі близько 16:13 і йшов додому. Віталій припустив, що вбивство сталося саме після того, як патрульні поліцейські, які прибули на виклик, втекли з місця стрілянини. Сам Віталій мав зустрітися з батьком того дня о 16:00, але затримався, і вони так і не зустрілися. Востаннє він бачив батька, коли той грався зі своєю онукою.
Мотиви Злочинця: Темрява в Серці
Терорист Дмитро Васильченков ще з 2017 року поширював в соцмережах агресивні та людиноненависницькі дописи, закликаючи «спалити всіх». Проте основною версією злочину залишається побутовий конфлікт на тлі особистої нереалізованості. Він справляв враження глибоко нереалізованої особистості, яка потребувала постійної уваги та визнання. Нацполіція припускає, що у нього могли бути психічні розлади. Чоловік вів замкнутий спосіб життя, часто конфліктував з сусідами через дрібниці, реагуючи на все дуже гостро.
Ця трагедія – чорна рана на тілі нашого міста. Але вона також показала нам, що в серці українців живе незламний дух, любов до ближнього та готовність до самопожертви. Ми пам’ятаємо кожного, хто загинув, і ніколи не забудемо їхніх подвигів.
Сайт не несе відповідальності за зміст наданих матеріалів.
