### Європа на роздоріжжі: майбутнє українських біженців та загадкова “дорожня карта”
Навесні 2024 року стало відомо про серйозні зміни, які готуються в Європейському Союзі щодо статусу українських громадян, які тимчасово проживають на його території. Єврокомісія планує представити оновлення до програми тимчасового захисту, яке може набути чинності вже у березні 2027 року. Це не просто косметичні правки, а скоріше “дорожня карта” для поступового переходу від тимчасового захисту до національних правових статусів. Йдеться про дозволи на проживання, які будуть видаватися на основі працевлаштування, освіти, досліджень, сімейних обставин або статусу довгострокового резидента.
Європейські політики відкрито говорять про це як про довготривалий процес, який вимагає від усіх 27 країн-членів ЄС не лише розробки відповідної законодавчої бази, але й ретельної підготовки, аби уникнути перевантаження міграційних служб. Адже від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, понад 4,4 мільйона українців знайшли прихисток у країнах ЄС.
### Чоловіче питання: чи винні українські чоловіки за кордоном?
Паралельно з цими процесами, останні два роки в європейських політичних колах періодично лунає обурення щодо перебування українських чоловіків призовного віку в Європі. Польща, зокрема, висловлювала готовність допомогти Україні повернути своїх громадян. Так, навесні 2024 року віцепрем’єр, міністр оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш заявляв про готовність до співпраці. Восени того ж року міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський навіть закликав ЄС припинити виплати соціальної допомоги українцям, які підлягають призову.
Ці заяви почали лунати й з Німеччини після того, як у серпні 2025 року Кабмін України дозволив виїзд чоловікам віком від 18 до 22 років. Німеччина, де досі зберігаються значні соціальні виплати (563 євро для самотніх дорослих), висловила певне занепокоєння.
### Перехід до національних статусів: чи будуть обмеження для чоловіків?
Головне питання, яке хвилює багатьох: чи може ЄС, у рамках переходу до національних правових статусів, обмежити можливість їхнього отримання українськими чоловіками призовного віку? І що про це говорять європейські та українські юристи?
На запит ТСН.ua, Єврокомісія нагадала, що у вересні 2025 року Рада ЄС схвалила Рекомендацію щодо підготовки до скоординованого переходу від тимчасового захисту до національних дозволів на проживання. Обговорення тривають, і вже у травні очікуються фінальні рішення.
Поки що у Брюсселі неохоче коментують можливість обмежень для українських чоловіків призовного віку. Проте, в Рекомендації Єврокомісія закликає держави-члени розробити спеціальні програми добровільного повернення українців, які будуть узгоджені з українським урядом.
### Добровільне повернення та ознайомчі візити: чи допоможе це?
“Багато українців, які втекли від війни, потребують підтримки, щоб мати змогу повернутися до України та реінтегруватися в українське суспільство”, — зазначається в поясненні Ради ЄС. Держави-члени можуть допомогти, дозволивши ознайомчі візити до України, умови яких мають бути узгоджені між країнами ЄС.
### Норвегія та Швейцарія вже роблять кроки: що це означає для ЄС?
Цікаво, що деякі країни, які не є членами ЄС, вже зробили певні кроки. Так, з 27 березня 2026 року Норвегія обмежила надання тимчасового колективного захисту українським чоловікам віком від 18 до 60 років, пояснюючи це великою кількістю мігрантів, особливо молодих чоловіків. Швейцарія ж, ще з листопада 2025 року, не надає статус захисту українцям з певних західних областей.
Все це, а також можливість обмеження надання статусу захисту в ЄС для тих, хто виїжджатиме після певної дати, також обговорюється на рівні Євросоюзу. Однак, поки що Брюссель схиляється до того, щоб ці чутливі питання кожна країна-член вирішувала окремо на своєму національному рівні.
### Німеччина та Польща: перші ластівки занепокоєння
На початку квітня 2024 року, канцлер Німеччини Фрідріх Мерц висловив підтримку “зусиллям України щодо обмеження виїзду чоловіків призовного віку до ЄС”. Президент України Володимир Зеленський, у свою чергу, зазначив, що відповідні служби України та Німеччини мають займатися питанням повернення українських чоловіків, які виїхали за кордон незаконно.
### Статистика вражає: скільки українців у Німеччині та Польщі?
За даними Міграційної служби ФРН, у Німеччині перебуває 1,34 мільйона українців. З них чоловіків віком від 18 до 63 років — 349 520. На другому місці за кількістю українців з тимчасовим захистом — Польща (966 600 осіб), на третьому — Чехія (близько 400 000). Загалом, у країнах ЄС перебуває понад 1 мільйон українських чоловіків призовного віку, які отримали захист, і цей показник зріс на 16% за останній рік. Експерти пов’язують це з рішенням Кабміну від серпня 2025 року про дозвіл на виїзд чоловікам віком від 18 до 22 років, що було негативно сприйнято низкою країн ЄС.
### Україна: законодавчі ініціативи та пошук винних
В Україні також час від часу лунають ініціативи щодо законодавчого блокування банківських рахунків, заборони отримання адміністративних послуг, керування авто та навіть арешту майна для тих, хто ухиляється від мобілізації. Проте, конкретних законодавчих ініціатив наразі не розглядалося.
Восени 2023 року МЗС України тимчасово призупиняло надання консульських послуг українським чоловікам призовного віку, але згодом відновило їх за новими правилами: оформлення закордонного паспорта можливе лише за наявності військово-облікового документа.
### Правовий туман: як повернути чоловіків, які виїхали незаконно?
Щодо правового механізму повернення українських чоловіків мобілізаційного віку, які виїхали за кордон незаконно, все набагато складніше. Ні Україна, ні країни-члени ЄС не мають відповідної правової бази та законодавства.
### Думка експертів: що кажуть юристи?
**Докторка Йованка Якубек-Лалік (Польща)** наголошує, що згідно з чинним польським законодавством та правом ЄС, немає правових підстав для загального або автоматичного повернення українських чоловіків призовного віку в Україну, навіть якщо вони залишили країну незаконно. Будь-яке повернення має розглядатися суто в індивідуальному порядку через стандартні міграційні процедури.
“Ці рішення мають відповідати праву ЄС та Європейській конвенції з прав людини, включаючи заборону колективного вислання та принцип невідворотності (non-refoulement)”, — зазначає докторка Якубек-Лалік.
Теоретично, повернення могло б відбутися за двома сценаріями:
1. **За міграційним законодавством:** на підставі індивідуального адміністративного рішення, з правом на апеляцію та судовий перегляд, з обов’язковим дотриманням основоположних прав ЄС.
2. **За кримінальним правом (екстрадиція):** на підставі міжнародного запиту від України, з урахуванням суворих обмежень, включаючи заборону екстрадиції за політичні правопорушення.
“На практиці ухилення від призову може вважатися політичним правопорушенням або правопорушенням, пов’язаним із конфліктом, що суттєво обмежує можливість екстрадиції”, — підкреслює експертка.
### Право на відмову від військової служби: чи існує воно?
Докторка Йованка Якубек-Лалік зазначає, що хоча явного, єдиного права на рівні ЄС на відмову від військової служби з міркувань совісті не існує, ЄСПЛ визнав таке право захищеним ст. 9 Європейської конвенції з прав людини. Це означає, що особи можуть за певних обставин посилатися на відмову від служби з міркувань совісті перед ЄСПЛ. Але це право не є абсолютним, і ЄСПЛ не перешкоджає державам автоматично виконувати військові зобов’язання.
**Юлія Данілова (Україна)**, адвокатка, додає, що єдиним дієвим правовим способом повернення українських чоловіків є міжнародний розшук та екстрадиція в межах кримінального судочинства.
“Незважаючи на те, що деякі країни ЄС розглядають можливість обмеження надання або продовження посвідок на проживання (ВНЖ) для тих, хто не оновив дані в ТЦК, це не означає автоматичну депортацію”, — підкреслює вона.
Законна процедура повернення особи проти її волі можлива виключно через екстрадицію. Основним підґрунтям є офіційний запит правоохоронного органу України до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні.
Процес екстрадиції:
* **Кримінальне провадження в Україні:** повідомлення про підозру, оголошення особи в розшук, отримання ухвали суду.
* **Запит до країни перебування:** Офіс генерального прокурора надсилає запит до країни ЄС на основі міжнародного ордеру через Інтерпол.
* **Розгляд країни ЄС:** поліція та прокуратура проводять слідчі дії.
* **Судовий розгляд в ЄС:** місцевий суд розглядає справу, перевіряє правомірність запиту, а також те, чи не є переслідування політичним, та чи не загрожують людині тортури.
“Більшість країн Європи дотримуються позиції, що екстрадиція за „військові злочини“ (ухилення від служби, дезертирство) не проводиться, а тому видача малоймовірна”, — пояснює Юлія Данілова. Європейська конвенція про видачу правопорушників прямо вказує, що видача за правопорушення, згідно з військовим правом, які не є правопорушеннями згідно зі звичайним кримінальним правом, виключається.
Також, незаконний перетин кордону часто розглядається як адміністративний проступок, проте за вчинення кримінального злочину передбачено позбавлення волі, що є підставою для запиту на екстрадицію.
### Висновок: невизначеність та індивідуальний підхід
На сьогоднішній день, чіткого правового механізму примусового повернення українських чоловіків призовного віку з-за кордону не існує. Хоча Європа готує зміни до програм тимчасового захисту, питання обмеження прав для певних категорій громадян залишається відкритим і, скоріш за все, буде вирішуватися кожною країною індивідуально. Основний акцент робиться на добровільному поверненні та узгоджених діях між Україною та країнами ЄС. Екстрадиція залишається можливим, але складним шляхом, обтяженим юридичними та політичними нюансами.
—
*Ця стаття містить інформацію, зібрану з відкритих джерел та коментарів юристів. Вона має ознайомчий характер і не є юридичною консультацією.*
