Новий поворот у війні: Чи справді Путін шукає вихід?
Несподівана заява президента Росії Володимира Путіна про те, що війна в Україні може наближатися до завершення, сколихнула світ. Це різка зміна риторики, особливо на тлі заяв про “переможний” наступ. Чому ж Кремль раптом заговорив про мир, коли ще нещодавно здавалося, що Москва прагне до затяжної війни? Британське видання The Guardian проаналізувало п’ять ключових факторів, які могли змусити російського диктатора змінити свою позицію.
1. Перелом на фронті: Україна повертає ініціативу
Довгий час здавалося, що після провалу українського контрнаступу влітку 2023 року, російські війська поступово, хоч і з великими втратами, просуваються вперед. Однак останнім часом ця тенденція кардинально змінилася. Повернення Україною контролю над Куп’янськом у грудні стало справжньою несподіванкою навіть для західних аналітиків. Москва ще місяць тому заявляла про повне захоплення міста, але реальність виявилася іншою.
Додатковим ударом для російських окупантів стало рішення, яке в лютому позбавило їх доступу до супутникового інтернету Starlink, а також обмеження використання Telegram – одного з ключових засобів зв’язку на фронті. Ці кроки допомогли Україні повернути приблизно 100 квадратних миль території на Запоріжжі. За даними Інституту вивчення війни, у квітні Росія втратила контроль над 45 квадратними милями української території. Це перший випадок чистих територіальних втрат від серпня 2024 року, коли Україна провела несподівану операцію в Курській області РФ. Просування окупантів у лютому та березні було мінімальним, що ставить під сумнів сценарій “повільної перемоги” Москви.
2. Виснаження російської армії: Загиблі перевищують мобілізацію
Українська сторона стверджує, що протягом останніх п’яти місяців російська армія щомісяця втрачає більше військових, ніж здатна мобілізувати чи набрати за контрактом. Хоча незалежно перевірити ці цифри складно, оцінки базуються на аналізі бойових відеоматеріалів. За українськими даними, у березні та квітні ворожа армія втрачала близько 35 тисяч військових щомісяця, більшість з яких – через атаки безпілотників.
Водночас темпи набору до російського війська у 2026 році знизилися до 800-1000 осіб на добу, тобто приблизно 24-30 тисяч на місяць. Такі висновки зробив економіст Яніс Клуге, який досліджував регіональні бюджетні витрати Росії. Ці цифри збігаються із заявою Дмитра Медведєва, який очолює комісію з набору контрактників, про те, що за перший квартал службу погодилися проходити “понад 80 тисяч” людей. Важливою деталлю є відсутність ознак того, що Путін готовий оголосити нову масштабну мобілізацію, враховуючи значне суспільне невдоволення, яке викликала попередня хвиля призову у вересні 2022 року.
3. Удар по нафтовій інфраструктурі: Економічний тиск на Росію
На початку 2026 року російська економіка почала демонструвати ознаки сповільнення. Хоча різкий стрибок цін на нафту, спричинений ударами по Ірану, частково покращив ситуацію, доходи Росії від нафтового експорту, які залишаються ключовим джерелом наповнення бюджету, у березні досягли 19 мільярдів доларів, порівняно з 9,8 мільярдами у лютому. За оцінками Київської школи економіки, це стало найвищим місячним показником від осені 2023 року.
Проте, серія українських атак далекобійними ракетами та дронами по російських нафтових терміналах у Приморську та Усть-Лузі на Балтійському морі – двох із 14 об’єктів, які, за твердженням України, зазнали ударів у квітні – суттєво вдарила по обсягах експорту. Як зазначив Сергій Вакуленко з Фонду Карнегі, добовий експорт нафти скоротився з 5,2 мільйона барелів до 3,5 мільйона. Поки що високі світові ціни на нафту дозволяють Росії компенсувати ці втрати, але ситуація може швидко змінитися, особливо у разі досягнення домовленостей між США та Іраном щодо відкриття Ормузької протоки, що потенційно може спричинити різке здешевлення нафти.
4. Розвиток власного ОПК: Україна стає сильнішою
На початковому етапі повномасштабної війни Україна значною мірою покладалася на західне озброєння та військову підтримку. Великі надії пов’язували з винищувачами F-16 та системами ППО Patriot. Згодом стало очевидно, що запаси західної зброї скорочуються, тому Україна почала активніше розвивати власні технології та оборонне виробництво.
Одним із підтверджень цього стали успішні атаки на російську нафтову інфраструктуру, зокрема три удари дронами за останні два тижні по нафтопереробному заводу в Пермі, що розташований приблизно за 930 миль від лінії фронту. Поява на фронті навесні дешевших систем-перехоплювачів дала Україні додаткові можливості для боротьби з російськими ракетами на тлі дефіциту ракет для Patriot. Українська сторона повідомила, що комплекси перехоплення, серед яких Sting від Wild Hornets, у березні знищили 33 тисячі безпілотників – це удвічі більше, ніж місяцем раніше. Крім того, українські технології вже почали експортувати до Саудівської Аравії, Катару та Об’єднаних Арабських Еміратів, які навесні також зазнавали атак з боку Ірану.
5. Пошук “вікна можливостей” для дипломатії: Ставка на Трампа
Кремль дедалі більше робить ставку на дипломатичний напрямок. Путін, ймовірно, розраховує переконати Дональда Трампа натиснути на Зеленського з вимогою відмовитися від решти території Донецької області – як компенсацію за відсутність значних успіхів Росії на фронті. Саме таку ідею, за інформацією матеріалу, Путін нібито озвучував під час саміту на Алясці в серпні 2025 року. Хоча Вашингтон розглядав цю пропозицію, Трамп не став нав’язувати її Україні.
Попри заяви очільника Кремля про можливе завершення війни та обговорення потенційної ролі колишнього канцлера Німеччини Герхарда Шредера як посередника, ознак пом’якшення російських вимог наразі немає. Минулого тижня помічник президента РФ Юрій Ушаков заявив, що мирні переговори неможливі доти, допоки Україна не залишить усю територію Донеччини. Наразі увага Трампа значною мірою прикута до ситуації навколо Ірану, однак Путін, схоже, прагне знову повернути інтерес Білого дому до російсько-української війни – принаймні за допомогою нових заяв і риторики.
Висновок: Маніпулятивна гра чи реальне прагнення до миру?
Заяви Путіна про можливе завершення війни, особливо після відходу від звичних максималістських гасел, можуть бути спробою заспокоїти російське суспільство та еліти на тлі економічного тиску, виснаження ресурсів і втрат. Хоча Україна демонструє ефективне використання дронів для стримування ворога, аналітики вважають заяви Кремля маніпулятивними, оскільки реальних кроків до миру та компромісів наразі немає.
Додаткові важливі факти, які варто врахувати:
* Внаслідок влучань БпЛА пошкоджено локомотиви та рухомий склад.
* Через загострення на Близькому Сході та зростання світових цін на нафту пальне в Україні суттєво здорожчало.
* Уряд України вжив заходів для стабілізації ринку, але тенденція до зростання цін зберігається.
* Росія масовано атакувала Дніпропетровщину, що призвело до загиблих, поранених та руйнувань.
Пам’ятайте, що війна триває, і кожна нова заява має бути ретельно проаналізована. Україна продовжує боротьбу за свою незалежність та суверенітет, спираючись на власні сили та підтримку міжнародних партнерів.
