**Москва знову демонструє свої агресивні наміри, цілячись у Вірменію напередодні парламентських виборів, що відбудуться 7 червня. Кремль вдається до свого стандартного арсеналу – від інформаційно-психологічних операцій (ІПСО) та провокацій до прямих погроз вторгненням та шантажу. Чому саме Вірменія стала об’єктом терору з боку Путіна? Чим йому не догодив прем’єр-міністр Нікол Пашинян, і чи стане ця країна черговою жертвою Кремля? Розслідував ТСН.ua.**
**”Український сценарій” як покарання за євроінтеграцію**
Путін відкрито погрожує Вірменії “сценарієм України” за її прагнення до зближення з Європейським Союзом. Диктатор цинічно повторює свою брехливу тезу про те, що “криза в Україні” нібито почалася зі спроб Києва рухатися в бік євроінтеграції. Він знову виправдовує окупацію Криму та Донбасу 2014 року, називаючи революцію Гідності “державним переворотом”, який, на його думку, стався після відмови колишнього президента Віктора Януковича від інтеграції з ЄС.
**Дипломатичний тиск і економічний шантаж**
На знак протесту проти “кроків вірменського керівництва зі зближення з Євросоюзом”, які, на думку Москви, “завдають шкоди взаємодії в рамках ЄАЕС”, посол Росії у Вірменії Сергій Коприкін був терміново викликаний до Москви “для консультацій” 30 травня.
Раніше Росія вже погрожувала Вірменії припинити постачання газу та нафтопродуктів, якщо Єреван продовжить курс на зближення з Європейським Союзом. Більше того, Москва заборонила ввезення низки вірменських товарів, що викликало стурбованість у Єревані. У відповідь, влада Вірменії заявила, що може остаточно вийти з Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) та Євразійського економічного союзу (ЄАЕС) у разі підвищення Росією цін на газ.
**Вірменія шукає новий шлях: відхід від російського впливу**
24 травня прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян під час передвиборчої кампанії заявив, що країна сподівається запровадити безвізовий режим з Євросоюзом максимум за два роки. З моменту приходу до влади у 2018 році Пашинян поступово намагається звільнитися від надмірного впливу Москви.
Важливим кроком стало вирішення проблеми невизнаного Нагірного Карабаху. Відмовившись від кровопролитної війни з сильнішим Азербайджаном, Пашинян шукав шляхи порозуміння з лідером цієї країни Ільхамом Алієвим, зокрема за допомогою посередництва Дональда Трампа.
**Зміна геополітичного ландшафту: Вірменія як “перехрестя світу”**
Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик у коментарі FREEДOM зазначив, що “карабаський чинник”, який Москва використовувала для утримання свого впливу в регіоні, більше не працює. Натомість, Вірменія та Туреччина розвивають взаємодію та збільшують товарообіг. Якщо буде вирішено питання відкриття вірменсько-азербайджанського кордону, це “зніме безліч старих проблем, і Росія остаточно втратить можливість повернути собі колишні позиції в регіоні”.
Крім того, Вірменія призупинила свою участь у військовому блоці ОДКБ та активізувала контакти з НАТО та Європейським Союзом.
**Підтримка від Заходу та тривога України**
Напередодні виборів, президент США Дональд Трамп висловив підтримку Пашиняну, назвавши його своїм “великим другом та видатним лідером”, який “робить свою країну сильною, процвітаючою та надзвичайно безпечною”. 26 травня до Єревана прилітав державний секретар Сполучених Штатів Марко Рубіо.
Президент України Володимир Зеленський також звернув увагу на ситуацію у Вірменії, наголосивши, що Путін тепер відвертіше погрожує іншим країнам. “Кожен сусід Росії почув слова про Вірменію, народ якої – єдиний, хто має право і буде обирати майбутнє для своєї країни. І те, що Росія каже про Вірменію, – це насправді не про неї одну”, – переконаний Зеленський. Він закликав ЄС підтримати Вірменію, Молдову, країни Балтії, Азербайджан та Грузію.
Варто нагадати, що 4 травня президент Зеленський відвідав Єреван, провівши зустріч з прем’єр-міністром Ніколом Пашиняном. Це був перший візит українського президента до Вірменії за останні 24 роки. Москва відреагувала на цей візит “істерикою” та погрозами на адресу Єревана, незважаючи на наявність російської військової бази у Вірменії поблизу міста Гюмрі.
**Відкритість та вибір: Нова зовнішньополітична доктрина Вірменії**
Прем’єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян чітко заявив про зміну зовнішньополітичного курсу країни: “Ми не сподіватимемося на одну дорогу, на одного союзника, на один трубопровід… Поки Вірменія зможе бути членом ЄАЕС і продовжувати реформи за європейськими стандартами, ми йтимемо цим шляхом. Як тільки настане час зробити вибір, народ Вірменії зробить цей вибір. Моя велика заслуга в тому, що народ має альтернативу, щоб ніхто не зміг говорити: «Кому потрібна Вірменія, куди вона подінеться». Сьогодні Вірменія стає перехрестям світу. Вірменія життєво потрібна і Сходу, і Заходу, і Півночі, і Півдня. Всі ці сторони мають зробити найкращу пропозицію народу Вірменії, який і зробить свій вибір. Ми більше не конфліктний глухий кут, ми перехрестя світу, народ Вірменії має вибір. Вірменія вже не країна тисяч та десятків тисяч, а країна мільярдів та трильйонів. Це вже не пограбована вами та вашими партнерами країна”.
Ця заява стала відповіддю на слова Олександра Лукашенка, який майже два роки тому заявив, що Вірменія нікому не потрібна, окрім Росії та Білорусі.
**100 тисяч “виборців” з Росії: Кремлівський план мобілізації голосів**
За інформацією Reuters, російські чиновники обговорювали відправку до Вірменії близько 100 тисяч вірмен для голосування на виборах, хоча громадянам Вірменії заборонено голосувати за кордоном. За даними трьох джерел, російська влада підрахувала, що перевезення такої кількості виборців обійдеться приблизно в 50 мільйонів доларів. До середини травня Кремль вже визначив квоти на кількість вірмен, яких має надіслати кожен регіон, і вимагає від адміністраторів звітувати про хід підготовки.
Це свідчить про відчайдушні спроби Москви вплинути на результати виборів у Вірменії, використовуючи значну вірменську діаспору, що проживає в Росії. За даними перепису 2020-2021 років, в Росії проживало 946 172 вірмени. Кремль неодноразово використовував представників вірменської меншини для своїх цілей, навіть закликаючи їх до участі у війні проти України, як це було з батальйоном “АРБАТ”.
**Сигнал для всього регіону**
Ситуація навколо Вірменії є тривожним сигналом для всього регіону. Агресивні дії Росії, спрямовані на збереження свого впливу, демонструють, що Кремль готовий вдаватися до будь-яких методів, аби перешкодити країнам-сусідам обрати власний шлях розвитку. Заклик Президента Зеленського до підтримки України, Молдови, держав Балтії, Азербайджану та Грузії є своєчасним і важливим, адже майбутнє цих країн та стабільність усього регіону залежать від нашої спільної протидії російській агресії.
