У невеличкому селі Вищетарасівка на Дніпропетровщині, що межує з Каховським водосховищем, розгорнулася справді шокуюча історія. Тут, за кілька кілометрів від ворожих позицій, понад чотири роки триває щоденна боротьба за життя. Особливо трагічною вона стала для Сергія Олексюка, 49-річного тракториста, який став справжнім народним сапером і врятував своє село від тисяч нерозірваних ворожих дронів.
Герой, Який Не Тримав Зброї, Але Захищав усіх
Сергій Олексюк все своє життя пропрацював трактористом. Однак з початком повномасштабного вторгнення він взяв на себе незвичну, але надзвичайно важливу місію: розміновувати ворожі дрони, які не здетонували. Його робота була небезпечною, але вкрай необхідною для безпеки односельців. Завдяки його зусиллям було знешкоджено та передано військовим близько тисячі безпілотників.
Де тільки він знав, де тільки він бачив, надходила якась інформація — усе було прибрано його руками. Думаю, десь до 1000 штук він прибрав з нашої землі цього залізяччя.
— Марина Петровська, в.о. старости Вищетарасівки
Народний Сапер: Добровільна Місія
Сергій самостійно навчався розміновувати дрони, а потім передавав їх нашим бійцям, які використовували їх для боротьби з ворогом. Він тісно співпрацював з військовими, переймаючи їхній досвід.
Він дуже спілкувався з нашими військовими: десь щось навчився, подивився, з ними виїздив неодноразово.
— Микола Прокопенко, брат загиблого
Сергій: Перший На Допомогу
Окрім розмінування дронів, Сергій завжди першим приходив на допомогу тим, хто постраждав від ворожих обстрілів. Він допомагав ліквідовувати наслідки руйнувань, перекривав дахи, підтримував сусідів у найскладніші моменти. Навіть коли йшлося про евакуацію тіл загиблих, куди інші не наважувалися їхати, Сергій був готовий.
Не було такої хатини, де б розбили, щоб він не прийшов на ці руйнування, дах не перекрив, не допоміг. Його й просити не треба було.
— Микола Прокопенко, брат загиблого
Мешканка Вищетарасівки Ангеліна Кравцова згадує, як Сергій допоміг їм після загибелі її бабусі від ворожого дрона:
Нашу бабусю вбив ворожий дрон… Ми не знали, що робити, і тут як нізвідки з’явився Сергій. Поїхали ми на місце трагедії — я, тато і він — забирати бабусю.
— Ангеліна Кравцова, мешканка Вищетарасівки
Небезпечні Жнива та Останній День
Цьогорічні жнива в районі були особливо небезпечними. Ворог постійно обстрілював поля, спалював урожай, полював на техніку та людей. Трактористи, як і Сергій, змушені були постійно ховатися.
Було таке, що ми по п’ять-сім разів на день вистрибували з комбайнів, бігали, ховалися в посадку. Згорів трактор у нас там… Сергій до останнього свого дня робив цю справу.
— Сергій Бородкін, колега загиблого
Хлібороби, окрім роботи, пильно стежили за детектором дронів. Якщо знаходився безпілотник, кликали Сергія. Він став для них не просто колегою, а справжнім рятівником.
У нас навіть прийнято так уже було: хтось на полі щось знайшов, зв’язку немає, приїхали, кажуть: „Передайте Сергію Івановичу, що треба поїхати забрати“.
— Сергій Бородкін, колега загиблого
Ворог вже раніше намагався вбити Сергія — його автомобіль був пошкоджений від влучання дрона, але він вижив. На жаль, у середині жовтня окупанти атакували його під час роботи на полі. Один безпілотник влучив у трактор, змусивши Сергія вийти, а інший наздогнав його.
Біля культиватора один… А він, я так думаю, просто не встиг забігти в укриття.
— Сергій Бородкін, колега загиблого
Безпека Села Під Загрозою
З загибеллю Сергія Олексюка безпека Вищетарасівки опинилася під серйозною загрозою. Місцеві служби рідко приїжджають сюди через високий рівень небезпеки, залишаючи мешканців сам на сам з нерозірваними боєприпасами.
Два тижні тому прилетів дрон на наш заклад. Один дрон розірвався, інший залишився нерозірваним… І цей дрон досі так і лежить.
— Олена Апросяненко, директорка Вищетарасівського ліцею
Вшанування Героя
Мешканці Вищетарасівки, які опинилися в неймовірно складних умовах — без світла, газу, зв’язку, особливо під час наближення зими — не забувають про Сергія. Вони клопочуть про його посмертне нагородження державною нагородою, можливо, орденом «За мужність», аби відзначити його подвиг.
Сергій Олексюк, якому було 49 років, мав дружину та двох синів. Він вивіз свою сім’ю у безпечніше місце, але сам залишився, вірячи в повернення мирного життя в рідне село і докладаючи всіх зусиль, щоб зробити його безпечнішим. Його ім’я тепер назавжди вписане в історію Вищетарасівки як ім’я справжнього героя.
