Росія, яка десятиліттями домінувала на ринку озброєнь країн Центральної Азії, поступово втрачає свої позиції. Основною причиною цього є стрімке зростання впливу Китаю, який активно пропонує новітню військову техніку та інфраструктурні рішення. Це призводить до диверсифікації арсеналів Казахстану, Узбекистану, Туркменістану, Таджикистану та Киргизстану, які прагнуть зменшити свою залежність від одного постачальника.
Китай стає головним конкурентом Москви
Донедавна Росія фактично мала монополію на постачання зброї до країн Центральної Азії, успадкувавши цей статус ще з радянських часів. Однак, згідно з матеріалом The Caspian Post, ситуація кардинально змінюється. Пекін активно виходить на цей ринок, пропонуючи широкий спектр озброєнь, від бойових безпілотників та винищувачів до бронетехніки та систем протиповітряної оборони. Окрім військової продукції, Китай також інвестує у фінансування прикордонної інфраструктури регіону.
Приклади співпраці
Узбекистан вже успішно використовує китайські системи ППО FD-2000 та раніше закуповував ударні безпілотники. Існує інформація про потенційне постачання чотирьох винищувачів J-10CE у липні-серпні 2026 року, а також про можливу угоду на ще 20 таких літаків, хоча офіційного підтвердження цих даних поки немає.
Казахстан, попри своє членство в Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ) та тісні військові зв’язки з Росією, також активно співпрацює з Китаєм. Країна використовує китайські безпілотники Wing Loong та військово-транспортні літаки Y-8F-200.
Туркменістан вже тривалий час є значним покупцем китайських систем ППО, зокрема моделей HQ-9 та HQ-12, а також безпілотників.
Таджикистан отримує від Китаю бронетехніку, мінометні системи та стрілецьку зброю. Крім того, Пекін відіграє важливу роль у розвитку безпекової інфраструктури вздовж таджицько-афганського кордону.
Довгострокова залежність та стратегічне значення
Придбання такої складної військової техніки, як системи ППО чи винищувачі, формує довгострокову залежність країн-покупців від постачальника. Це зумовлено необхідністю постійного забезпечення ракетами, запасними частинами, програмним забезпеченням, проведенням модернізації та підготовкою технічного персоналу.
Скорочення російського експорту озброєнь
Ці зміни відбуваються на тлі суттєвого скорочення російського експорту озброєнь. За даними Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI), у період з 2021 по 2025 роки російський експорт зброї зменшився на 64% порівняно з попереднім п’ятирічним періодом (2016-2020 роки). Частка Росії у світовому експорті озброєнь скоротилася з 21% до 6,8%.
Росія ще не втратила весь вплив
Варто зазначити, що Москва не втратила свого впливу повністю. Значна частина арсеналів країн Центральної Азії досі складається з радянського чи російського озброєння. Казахстан, Киргизстан та Таджикистан залишаються членами ОДКБ, що свідчить про збереження певних зв’язків.
Кінець монополії
Однак, головна зміна вже очевидна: країни Центральної Азії більше не бажають залежати від одного постачальника зброї. Росія втрачає не весь ринок, а передусім свою колишню монополію. Водночас Китай дедалі активніше закріплюється у військовій сфері цього стратегічно важливого регіону.
