Росія та Китай активно підтримують Іран у його протистоянні зі Сполученими Штатами. Цілком імовірно, що президент США Дональд Трамп підніме це питання під час майбутньої зустрічі з головою КНР Сі Цзіньпіном. Однак, схоже, Китай продовжить займати вичікувальну позицію, спостерігаючи за послабленням позицій Америки.
Майбутня зустріч у Вашингтоні
Вже 24 вересня відбудеться чергова зустріч Дональда Трампа та Сі Цзіньпіна. Цього разу лідер Китаю здійснить візит до Вашингтона. Це буде перший державний візит Сі Цзіньпіна до Сполучених Штатів з 2015 року, що є знаковою подією.
В китайських медіа вже зараз відчувається брак особливих очікувань щодо результативності цієї зустрічі. Однак, можливо, це пов’язано з тим, що Китай вже отримав те, що йому було важливо. У травні, після провального, з точки зору багатьох аналітиків, візиту Трампа до Пекіна, американський президент, як вважається, зробив подарунок китайському лідеру, публічно поставивши під сумнів військову готовність США захищати Тайвань.
Попри те, що пакет озброєнь для Тайваню на суму 11 мільярдів доларів був схвалений адміністрацією Трампа ще в грудні 2025 року, він досі не був реалізований. Інший пакет на 14 мільярдів доларів, ініційований Конгресом і який, за даними Reuters, значною мірою складається з ракет-перехоплювачів PAC-3 для систем Patriot та NASAMS, наразі блокується Білим домом. Сам Трамп не раз заявляв, що обіцяна Тайваню зброя є вагомим козирем у переговорах з Китаєм.
Напередодні візиту Сі Цзіньпіна до Вашингтона, американська адміністрація зробила ще один крок, який можна розцінити як подарунок Пекіну. Трамп доручив Пентагону суттєво скоротити спільні військові навчання з Південною Кореєю, обґрунтувавши це своїми, як він стверджує, “дуже добрими відносинами” з північнокорейським лідером Кім Чен Ином. Крім того, США передислокували свій єдиний авіаносець “Джордж Вашингтон” з Японії до Аравійського моря. Паралельно з цим, Володимир Путін здійснив візит на острів Ітуруп, що є предметом територіальної суперечки з Японією.
Стратегічні виклики для США
Довгий час у міжнародній політиці домінувала думка про неминуче виведення військ США з Європи через необхідність стримування Китаю. Американська сторона на різних рівнях давала зрозуміти, що не зможе ефективно діяти на двох “фронтах” одночасно. Існує низка об’єктивних причин для таких побоювань.
У нещодавній статті видання The Atlantic наводяться слова відставного американського контрадмірала Марка Монтгомері. Він згадує, що 15 років тому його команда востаннє проводила серйозне моделювання одночасної війни США проти Росії та Китаю. Результат був невтішним: США не мали достатніх запасів озброєнь та промислових потужностей для тривалої війни на двох театрах бойових дій. З його точки зору, ситуація з того часу не покращилася, а, можливо, навіть погіршилася.
На відміну від США, Росія має досвід ведення війни нового покоління, який активно переймають Китай та Північна Корея. Цей досвід також має Іран, війну проти якого Америка не може ані виграти, ані завершити протягом тривалого часу.
Більше того, як неодноразово зазначалося, війна на Близькому Сході продемонструвала, наскільки швидко вичерпалися запаси озброєнь на складах Пентагону. США використали 65% перехоплювачів до систем Patriot. Наприклад, якщо на початку року на складах Пентагону було близько 2330 ракет до “петріотів”, то зараз їх залишилося близько 800. Сполученим Штатам знадобиться понад рік, щоб виробити нові ракети та поповнити запаси, і це за умови відсутності загострення війни на Близькому Сході та виникнення інших конфліктів. Навіть Росія, перебуваючи під санкціями, може виробляти близько 2 тисяч крилатих і балістичних ракет на рік, тоді як американська компанія Raytheon виробляє лише 60 ракет Tomahawk щорічно.
Зважаючи на ці проблеми з озброєнням та виробництвом, США потребують об’єднання зусиль із союзниками. Однак, натомість, спостерігається протилежна тенденція.
Реакція союзників та тривожні альянси
У статті для Bloomberg відставний адмірал ВМС США Джеймс Ставрідіс зазначає, що Китай, Росія та Північна Корея позитивно сприйняли рішення Трампа скоротити спільні військові навчання з Південною Кореєю. Союзники США в регіоні спантеличені та все більше сумніваються щодо зобов’язань та гарантій безпеки з боку Америки.
Особливе занепокоєння викликає поглиблення співпраці між Росією та КНДР. Пхеньян постачає Москві боєприпаси та солдатів.
Натомість Росія надає Північній Кореї сучасне військове обладнання та навчання, ймовірно, зосереджені на супутникових та ядерних технологіях. З точки зору Києва та Заходу — це диявольська угода.
— Джеймс Ставрідіс
Торгівля та рідкоземельні метали
Наприкінці липня, після зустрічі з міністром закордонних справ Китаю Ван Ї у Манілі, державний секретар США Марко Рубіо заявив про наявність суттєвих розбіжностей між Вашингтоном та Пекіном. Основна проблема полягає у сфері торгівлі. Минулого року Трамп намагався розпочати торговельну війну проти Китаю, погрожуючи запровадженням 145% мит. У відповідь Пекін обмежив експорт рідкоземельних елементів.
Як вже писалося раніше, це могло б стати значним ударом не тільки по американській, але й по оборонно-промисловій базі всіх західних країн. КНР контролює близько 70% видобування та 90% переробки рідкоземів. Ці елементи є складовими багатьох сучасних пристроїв, якими ми користуємося щодня: мобільні телефони, комп’ютери, автомобілі тощо.
В умовах нової гонки озброєнь, рідкоземи є критично важливими для оборонної промисловості будь-якої країни. Наприклад, один винищувач F-35 містить понад 400 кг рідкоземельних елементів. Ракети “Томагавк”, підводні човни, радіолокаційні системи, керовані бомби, БПЛА – все це потребує рідкоземів, без яких сучасна армія неможлива. Тому продовження торговельного перемир’я між США та Китаєм експерти вважають найбільш реалістичною сферою, де Трамп та Сі можуть досягти домовленостей під час зустрічі 24 вересня.
Проте, навіть у сфері торгівлі не все однозначно. Нещодавно США з міркувань національної безпеки заборонили імпорт китайських роботів, внесли до чорного списку два китайські університети та запровадили санкції проти китайських судноплавних операторів, які перевозять іранську нафту. У відповідь Пекін ввів обмеження щодо семи американських компаній, посиливши контроль над експортом дронів та відповідних технологій до США.
Іран як ключова тема переговорів
Іран може стати найбільш чутливою темою переговорів між Трампом та Сі. Китай є основним покупцем іранської нафти. Минулого року США запроваджували санкції проти Китаю за постачання Ірану компонентів ракетного палива. Після візиту Трампа до Пекіна у травні цього року, прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу прямо заявив, що КНР надала Ірану певну підтримку та окремі компоненти для виробництва ракет.
Більше того, Пекін має угоду з Тегераном про продаж до 400 китайських зенітно-ракетних комплексів. Американські посадовці також визнавали, що Москва передавала Тегерану супутникові розвіддані для ударів по американських військових об’єктах та військах у країнах Перської затоки.
Зараз, за інформацією американських ЗМІ, Росія допомагає Ірану у відновленні, використовуючи Каспійське море для постачання Тегерану вантажів військового призначення, зокрема боєприпасів, вибухівки та компонентів до безпілотників.
Таким чином, адміністрація Трампа не може ігнорувати існування “вісі зла” Китай-Росія-Іран-Північна Корея, а також сприймати війну Росії проти України як проблему, що знаходиться далеко за океаном і стосується виключно Європи.
Нещодавно глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що Москва та Пхеньян ведуть боротьбу за “новий та праведний світовий порядок”. Китаю вигідно спостерігати за послабленням Сполучених Штатів, які не можуть ані завершити війну проти Ірану, ані продати Україні озброєння, зокрема перехоплювачі для систем ППО. Саме тому Пекін, будучи ключовим “рятівним колом” для російської економіки та оборонної промисловості, наразі не зацікавлений у тиску на Росію щодо припинення війни проти України.
Однак, це не означає, що важелів тиску на Китай взагалі не існує. Європейський Союз має значний торговельний вплив на Пекін, який, проте, наразі не використовується повною мірою.
