Ольга Стефанішина, уродженка Одеси та юристка за освітою, пройшла вражаючий шлях від приватної юридичної практики до найвищих посад у виконавчій владі України. Її кар’єра відзначається стрімким професійним зростанням, обійманням ключових державних посад та активною участю у процесах європейської та євроатлантичної інтеграції країни.
Біографічні відомості та освіта
Ольга Стефанішина (дівоче прізвище — Кравець) народилася 29 жовтня 1985 року в Одесі. Вона має дві вищі освіти. У 2008 році здобула кваліфікацію юриста-міжнародника та перекладача англійської мови, закінчивши Київський національний університет імені Тараса Шевченка. У 2016 році отримала другу вищу освіту за спеціальністю «Фінанси та кредит» в Одеському національному економічному університеті. З 2017 року перебуває в розлученні. Виховує двох дітей — сина Даниїла та доньку Анастасію — від першого шлюбу з Михайлом Стефанішиним.
Початок кар’єри та робота в Мін’юсті
Перший професійний досвід Ольга Стефанішина здобула ще під час навчання, займаючись приватною юридичною практикою у 2006-2007 роках. У 2007 році розпочала роботу в Міністерстві юстиції України. До 2010 року вона працювала у Державному департаменті з питань адаптації законодавства, де обіймала посаду спеціаліста — керівника відділу правового забезпечення європейської інтеграції.
Європейська та євроатлантична інтеграція
Значний етап кар’єри Стефанішиної пов’язаний із просуванням України до європейських та євроатлантичних структур. Від березня до грудня 2017 року вона очолювала Урядовий офіс з питань європейської та євроатлантичної інтеграції в Секретаріаті Кабінету міністрів. У грудні того ж року її призначили генеральним директором Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабміну.
4 червня 2020 року Ольга Стефанішина була призначена віцепрем’єр-міністеркою з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України в уряді Дениса Шмигаля. На цій посаді вона відповідала за координацію урядової політики, спрямованої на наближення країни до членства в Євросоюзі та НАТО. Основними завданнями були впровадження реформ, удосконалення законодавства, проведення економічних перетворень та зміцнення правової системи. Вона також брала участь у переговорах із представниками ЄС та НАТО, працювала над підготовкою угод для поглиблення співпраці та забезпечувала взаємодію між державними органами, громадськістю та міжнародними партнерами.
Політичні амбіції та ротації
Під час позачергових парламентських виборів 2019 року Стефанішина балотувалася до Верховної Ради від партії «Українська Стратегія Гройсмана», проте не отримала депутатського мандата. З січня по червень 2020 року вона працювала радницею в юридичній фірмі «Ілляшев та Партнери».
У вересні 2024 року Стефанішина подала заяву про звільнення з посади віцепрем’єр-міністерки. Наступного дня Верховна Рада підтримала її відставку, а 5 вересня того ж року її призначили міністеркою юстиції та віцепрем’єркою з євроінтеграції. Після відставки уряду Шмигаля 16 липня 2025 року Стефанішина залишила ці посади.
Місія в США
17 липня 2025 року Стефанішину призначили спеціальною уповноваженою президента України з питань розвитку співробітництва зі США. Згодом, 27 серпня 2025 року, президент Володимир Зеленський повідомив про її призначення послом України у США. Вона змінила на цій посаді Оксану Маркарову. Президент визначив ключові завдання, зокрема реалізацію домовленостей із Вашингтоном, особливо в оборонній сфері, підкресливши важливість відносин зі Сполученими Штатами для гарантування безпеки України.
3 серпня 2026 року Ольга Стефанішина повідомила про своє рішення скласти повноваження посла через особисті обставини, після чого президент підписав указ про її звільнення.
Правові питання та розслідування
У жовтні 2019 року Ользі Стефанішиній було оголошено підозру у розтраті або привласненні державних коштів в особливо великих розмірах, вчинених групою осіб (ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України). Йшлося про тендер, організований у 2013 році Міністерством юстиції за часів керівництва Олени Лукаш, на проведення досліджень із порівняння законодавства України та ЄС на загальну суму 2,5 млн грн. За даними журналістських розслідувань, переможцями тендера стали виконавці, які не мали достатньої кваліфікації, тоді як українські державні наукові установи пропонували виконати роботу безкоштовно.
У червні 2025 року видання «Українська правда» опублікувало розслідування, яке стосувалося нібито переходу під контроль осіб, пов’язаних зі Стефанішиною, активів, арештованих Агентством з розшуку та менеджменту активів (АРМА), зокрема Будинку профспілок України.
У червні 2025 року Hromadske повідомило, що мати Ольги Стефанішиної придбала квартиру площею 100 кв. м у житловому комплексі «Львівська площа» в центрі Києва майже вчетверо дешевше за ринкову вартість. За нерухомість було сплачено близько 3 млн грн, тоді як мінімальна ринкова ціна аналогічної квартири на той час становила приблизно 12 млн грн. За інформацією видання, невдовзі після того, як журналіст зафіксував користування Стефанішиною цією квартирою, яка не була вказана в її декларації, його було незаконно затримано працівниками поліції.
Нагороди та відзнаки
Ольга Стефанішина має звання державного службовця 5-го рангу та низку престижних державних і міжнародних нагород, серед яких:
- Почесна грамота Кабінету міністрів України
- Орден «За заслуги» II ступеня (20 липня 2025 року)
- Орден «За заслуги» III ступеня (21 грудня 2023 року)
- Офіцерський хрест Ордену Великого князя Литовського Гедиміна (6 липня 2023 року, Литва)
- Liberal Award від European Liberal Forum
- Women, Peace and Security Award від NATO Parliamentary Assembly
- Орден святої рівноапостольної княгині Ольги — нагорода Православної церкви України
