Суд відмовив у скасуванні наказу про мобілізацію, аргументуючи це тим, що виявлена через три місяці після призову шизофренія не робить рішення територіального центру комплектування (ТЦК) протиправним. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив таке рішення щодо військовозобов’язаного, якому в червні 2026 року було встановлено діагноз “параноїдна шизофренія”. Важливо зазначити, що на момент призову, у березні того ж року, чоловік мав чинний висновок військово-лікарської комісії (ВЛК) про свою придатність до військової служби. Інформацію про справу оприлюднила “Судово-юридична газета”.
Позовні вимоги та аргументи позивача
Чоловік звернувся до суду з проханням скасувати наказ військової частини про його зарахування до списків особового складу та зобов’язати військову частину звільнити його. Він стверджував, що процес мобілізації супроводжувався застосуванням сили та примусу. За його словами, представники ТЦК не мали законних підстав для його затримання та подальшого доставлення. Позивач також наполягав, що на момент призову він не мав порушень правил військового обліку і мав право на відстрочку.
Крім того, позивач заявляв про наявність у нього певних захворювань, однак, на його думку, повноцінного медичного огляду проведено не було. Він також стверджував, що йому не надали копію постанови ВЛК, і вважав медичний огляд фактично формальним.
Позиція ТЦК та розвиток подій
Зі свого боку, ТЦК заперечив проти позову, наголошуючи, що під час первинного медичного огляду чоловіка було визнано придатним, зокрема, до проходження служби в підрозділах підвищеної бойової готовності.
Ситуація змінилася через три місяці після мобілізації. 13 червня 2026 року чоловік пройшов повторний огляд ВЛК, цього разу при Центральній військово-лікарській комісії. Результат виявився кардинально іншим: його визнали непридатним до військової служби. У медичних документах було зазначено діагноз F20.0 — шизофренія, параноїдна форма, безперервний тип перебігу, з формуванням вираженого апато-абулічного дефекту. Крім того, у висновку ВЛК згадувалися інші захворювання, зокрема анемія, пневмофіброз та наслідки травми кисті.
Після отримання нового висновку ВЛК позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за станом здоров’я.
Судове рішення та його обґрунтування
Суд, розглядаючи справу, розмежував стан здоров’я особи на момент призову та подальшу зміну її медичного статусу. Оскільки 6 березня, на дату видання наказу про призов, діяв чинний висновок ВЛК про придатність, суд дійшов висновку, що ТЦК діяв у межах своїх повноважень. Тому червневий висновок ВЛК про непридатність не був визнаний судом підставою для скасування березневого наказу про призов.
Важливо підкреслити, що це рішення не означає, що суд визнав червневий діагноз або висновок ВЛК незаконним. Суд лише констатував, що на момент мобілізації всі процедури були дотримані, а стан здоров’я військовозобов’язаного на той час не перешкоджав його призову.
Таким чином, суд не скасував наказ військової частини про зарахування чоловіка до списків особового складу та не зобов’язав військову частину виключити його зі списків.
