Українська металургійна галузь переживає надзвичайно складні часи. Сукупність несприятливих факторів, серед яких російські удари по ключових підприємствах, блокування морської логістики, дорожчання залізничних перевезень та нові обмеження з боку Європейського Союзу, призводить до значних втрат та може суттєво скоротити обсяги виробництва.
Втрати від морської блокади
За оцінками аналітиків, лише через скорочення морського експорту продукції гірничо-металургійного комплексу (ГМК) Україна щомісяця недоотримує близько $150–200 мільйонів експортної виручки.
Блокування чорноморських портів стало критичним для галузі, адже через них проходило близько 50% експорту залізної руди, приблизно 95% чавуну та близько половини сталевої продукції. Повноцінно замінити ці морські маршрути залізницею та європейськими портами наразі неможливо. Альтернативні напрямки мають нижчу пропускну здатність і значно дорожчу логістику. Для масових вантажів, таких як руда, додаткові транспортні витрати можуть повністю звести нанівець економічний сенс експорту.
Наслідки російських атак
Ситуація значно посилилася після серпневих атак російських військ на два ключові металургійні підприємства.
- 11 серпня було зупинено роботу заводу «Запоріжсталь», який у 2025 році забезпечував понад 43% українського виробництва сталі.
- Через п’ять днів ракетні удари вразили «АрселорМіттал Кривий Ріг», спричинивши пошкодження енергетичного та доменного виробництва та часткову зупинку процесів.
Втрати виникають і на підприємствах, які не зазнали прямих руйнувань. Через проблеми з морським експортом Південний ГЗК призупинив видобуток. Інші криворізькі ГЗК компанії «Метінвест» у серпні можуть скоротити виробництво приблизно на 30% порівняно із середнім рівнем 2025 року.
Зростання витрат та обмеження на європейському ринку
Ситуацію погіршує зростання витрат на залізницю. З серпня вантажні тарифи «Укрзалізниці» були підвищені на 30%. За оцінками «Метінвесту», через перехід на сухопутні маршрути частка залізничних витрат у собівартості металургійної продукції вже зросла у 2–3 рази.
Одночасно звузився і доступ до європейського ринку. Нові квоти Європейського Союзу скоротили можливості експорту української сталі приблизно на 60% порівняно з фактичними обсягами 2025 року. Додатковим бар’єром став CBAM (Механізм коригування вуглецевих кордонів), потенційний платіж за яким оцінюється у €50–100 на тонну сталі.
Імпорт вугілля та загальна картина
Порти є життєво необхідними для металургів не лише для експорту. Після втрати вугільної бази Покровська, близько 80% імпорту коксівного вугілля надходило морем. Перенаправлення цих поставок через європейські порти та залізницю може приблизно вдвічі збільшити логістичні витрати та підняти кінцеву вартість вугілля приблизно на 15%.
Таким чином, галузь одночасно стикається з такими проблемами:
- Втрата виробничих потужностей — через російські удари.
- Втрата дешевої морської логістики — через блокування портів.
- Обмеження доступу до зовнішніх ринків — через квоти та CBAM.
Шляхи вирішення
Представники галузі вважають першочерговим завданням відновлення безпечної роботи чорноморських портів.
Для порятунку галузі необхідні також:
- Перегляд залізничних тарифів.
- Пом’якшення дії CBAM для України.
- Розширення квот ЄС.
- Компенсація частини витрат на альтернативну логістику.
- Підтримка відновлення великих промислових підприємств.
Вплив на бюджет
Металургійні підприємства є значними платниками податків. За останні 5 років найбільші метпідприємства сплатили податків і зборів на суму понад 200 мільярдів гривень, або $6,2 мільярда. За підсумками 2024 року сплата податків і зборів чотирьох металургійних компаній становила 1,6% надходжень до бюджетів усіх рівнів. Однак, у разі постійного зростання тарифів державних монополій, насамперед вантажного тарифу «Укрзалізниці», та подальшого блокування портів, бюджет України ризикує втратити це важливе джерело прибутку.
Ці фактори сукупно можуть призвести до скорочення випуску сталі в Україні приблизно на 30–40%, а залізорудної сировини — на 40%.
