**Вірменія на роздоріжжі: чи стане вибір на користь Європи незворотнім?**
Протягом багатьох років Москва залишалася незмінним гарантом безпеки для Єревана. Проте, події останніх років кардинально змінили політичний ландшафт, поставивши Вірменію перед історичним вибором. 7 червня 2026 року країна обирає новий парламент, і ці вибори багато хто називає не просто черговою політичною кампанією, а голосуванням за майбутнє країни, її геополітичну орієнтацію та місце у світі.
**Від втрати Карабаху до зближення з ЄС: чому Вірменія змінює курс?**
Втрата Нагірного Карабаху, яка стала болючим ударом для вірменського суспільства, а також глибоке розчарування у російській системі безпеки, змусили Єреван переосмислити свої зовнішньополітичні пріоритети. Дедалі активніше Вірменія демонструє прагнення до зближення з Європейським Союзом. Цей процес не залишається непоміченим Кремлем.
Володимир Путін неодноразово коментував поглиблення відносин Вірменії з ЄС, фактично пов’язуючи війну проти України з європейським вибором Києва. Ці заяви містили прямий натяк на можливість повторення подібного сценарію для інших пострадянських держав, що викликало тривогу в Єревані. Схожий сигнал надійшов і з Мінська, де Олександр Лукашенко закликав вірменів бути обережними з європейською інтеграцією, нагадуючи про події в Україні. Ці заяви чітко сигналізують: Москва розглядає будь-який рух Вірменії в бік Європи як загрозу своєму впливу на Південному Кавказі.
**Європейський вибір: не лише політика, а й мрії про краще життя**
Водночас, Європейський Союз демонструє зовсім інший підхід. Брюссель активно підтримує Вірменію. Нещодавно ЄС виділив 2,2 мільйона євро на підтримку процесу лібералізації візового режиму, спрямувавши кошти на реформу прикордонного контролю, правоохоронних структур та міграційного управління. Посол ЄС у Вірменії наголошує, що відносини між Брюсселем та Єреваном переживають безпрецедентний етап розвитку.
Експерти та політики у Єревані, з якими спілкувалася ТСН.ua, підтверджують: проєвропейські настрої у Вірменії стають дедалі популярнішими. Це видно не лише з соціологічних опитувань, але й з повсякденного життя. Для багатьох вірменів Європа — це не просто політичний проєкт, а символ якіснішого життя, сучасності, свободи, демократії, а також якісних товарів та сервісів. “Коли на пострадянському просторі кажуть ‘європейський’, мають на увазі щось хороше, якісне, вільне,” – пояснює директор Кавказького інституту Олександр Іскандарян.
**Відносини з Росією: “заморожені” чи втрачені?**
Протягом десятиліть Москва була головним безпековим партнером Єревана. Вірменія входила до ОДКБ, на її території розташована російська військова база, а значна частина суспільства сприймала Росію як ключового гаранта захисту. Однак війна за Карабах та подальші події поставили цю модель під сумнів.
“Формально ми все ще є членами ОДКБ. Але на практиці жодної взаємодії немає,” – констатує Олександр Іскандарян. Він пояснює, що після 2020 року вірменське суспільство все частіше почало ставити питання про реальну цінність союзницьких відносин з Москвою. Прем’єр-міністр Нікол Пашинян називає це “замороженими відносинами”, хоча такого формального статусу не існує.
**Суспільний запит на зміни: влада реагує на нові настрої**
Багато вірменських експертів вважають, що суспільство почало змінювати свої настрої швидше, ніж політична еліта. Влада змушена реагувати на новий суспільний запит, що призвело до активізації співпраці з Європейським Союзом, зокрема у сфері безпеки. Прикладом є присутність європейської моніторингової місії на кордоні, яка, незважаючи на невелику кількість персоналу, сприяє зменшенню ризиків.
**Диверсифікація політики безпеки: Франція, Індія та пошук нових балансів**
Вірменія активно диверсифікує свою політику безпеки. Франція стала одним із головних партнерів у сфері оборони, а Індія нарощує експорт озброєнь до країни. Це свідчить про поступовий відхід від монопольної залежності від Росії. Проте, повний розрив із Москвою поки що не відбувається. Директор Інституту Кавказу зазначає: “Протягом десятиліть вибір Вірменії полягав у тому, щоб не робити вибору. Якось балансувати, тому що насправді у тебе немає справжнього вибору.”
**Безвізовий режим: мрія, що стає реальністю**
Питання безвізового режиму з Європейським Союзом відіграє ключову роль у нинішній виборчій кампанії. Можливість подорожувати до Європи без тривалих процедур отримання візи є аргументом, який може оцінити кожен громадянин. Уряд Нікола Пашиняна добре розуміє цей суспільний запит. Голова парламентського комітету із зовнішніх відносин Саргіс Ханданян підтвердив, що тема безвізу вже є частиною офіційної виборчої програми правлячої партії “Громадянський договір”. “Це наша обіцянка людям. І я вважаю, що вона є цілком реалістичною для виконання,” – заявив він.
**Євроінтеграція: від громадянської ініціативи до довгострокових планів**
Одним із найяскравіших прикладів прагнення Вірменії до Європи стала громадянська законодавча ініціатива щодо початку процесу вступу до ЄС. Під цим законопроєктом підписалися 60 тисяч громадян. Саргіс Ханданян висловив оптимізм щодо термінів реалізації, очікуючи завершення процесу до 2028 року.
Він також наголосив на важливості досягнень у співпраці з ЄС: “Місія Європейського Союзу у Вірменії, План ЄС зі стійкості та зростання для Вірменії обсягом 270 мільйонів євро, оголошений у 2024 році, Європейський фонд миру, а також, зовсім нещодавно, друга місія Європейського Союзу, яка займатиметься питаннями інформаційної безпеки й гібридних загроз. Усе це є надзвичайно важливими досягненнями для нас.”
**Відповідь Кремля: економічний тиск та інформаційні війни**
У відповідь на торговельні обмеження, які Росія запровадила щодо вірменської продукції, президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн оголосила про підготовку нового пакета підтримки для Вірменії на суму понад 50 мільйонів євро. Брюссель назвав дії Москви “економічним примусом” і спробою використати торговельні зв’язки як інструмент політичного тиску.
ЄС посилює співпрацю з Єреваном у сфері протидії дезінформації, кібератакам та гібридним загрозам. До Вірменії навіть направили окрему команду експертів для захисту інформаційного простору напередодні голосування. Саргіс Ханданян визнає реальність зовнішнього інформаційного впливу, зокрема дезінформації та кібератак. “З 2018 року, відколи відбулася Оксамитова революція, ми стикаємося з такими атаками. Особливо помітними вони стали під час війни 2020 року та після її завершення,” – нагадує він.
**Штучний інтелект у політичній боротьбі: нові виклики**
Вірменія також приділяє увагу використанню штучного інтелекту в політичній боротьбі. Технології стають потужним інструментом, який вже використовують окремі політичні гравці. Прикладом є бізнесмен Самвел Карапетян, який використав відеозвернення, створене зі штучним інтелектом, для оголошення свого висунення.
Серед найбільш проросійських учасників майбутніх виборів виділяються блок “Сильна Вірменія” Самвела Карапетяна, блок “Вірменія” експрезидента Роберта Кочаряна та партія “Процвітаюча Вірменія” Гагіка Царукяна.
**”Матрьошка” та дипфейки: російська схема впливу**
Фейкові матеріали поширюються через соціальні мережі, а потім масово надсилаються фактчекерам з анонімних Gmail-адрес. Ця схема, пов’язана з прокремлівською схемою “Матрьошка”, передбачає тиражування одного і того ж матеріалу через велику кількість майданчиків. В межах цієї кампанії поширюються дипфейки, зокрема відеоролики із закликами до насильства проти прем’єр-міністра Пашиняна. Західні розвідки розглядають нинішню кампанію як одну з наймасштабніших спроб Кремля вплинути на політичний курс Вірменії.
**Регіональні реалії та зовнішньополітичні баланси**
На відміну від країн Центральної та Східної Європи, Вірменія залишається затиснутою між складними регіональними реаліями: закритий кордон із Туреччиною, відсутність мирної угоди з Азербайджаном, сусідство з Іраном та Грузією, яка переживає непростий період відносин із Заходом. Саме тому багато експертів розглядають нинішній курс країни не як вибір між Росією та Європою, а як спробу створити нову систему зовнішньополітичних балансів.
**Вибори 2026: роль діаспори та політичні маневри**
На відміну від Молдови, роль вірменської діаспори суттєво обмежена законодавством. Громадяни Вірменії, які проживають за кордоном, можуть голосувати лише на території країни, що мінімізує їхній прямий вплив на результати виборів.
Уряд Вірменії попередив громадян, які прибудуть з Росії для участі в голосуванні, про можливі повістки на військові збори, ухилення від яких може призвести до кримінальної відповідальності. В Єревані не виключають, що Росія може мобілізувати частину електорату на підтримку Самвела Карапетяна, який тривалий час жив і працював у Росії.
Вибори 2026 року стануть вирішальними для майбутнього Вірменії. Країна стоїть на порозі важливих змін, і вибір, який зроблять її громадяни, визначить її шлях на десятиліття вперед.
