**Переломний момент у війні: Україна здобуває перевагу, Росія стикається з труднощами у 2026 році**
Попри те, що ще у 2025 році панувало переконання, що час грає на боці Кремля, початок 2026 року демонструє абсолютно протилежну тенденцію. Україна, незважаючи на стагнацію на фронті та внутрішні проблеми Росії, виявляє ознаки здобуття стратегічної переваги. Росія, яка ще нещодавно виглядала невразливою, тепер стикається з низкою серйозних викликів: військовий тупик на українському фронті, глибока економічна криза всередині країни та зовнішньополітичні невдачі. Швейцарське видання NZZ виділило п’ять ключових факторів, які свідчать про послаблення позицій Москви, хоча й застерігає: доля війни ще не вирішена, і ворог ще має свої “козирі”.
**1. Зупинка російського наступу та успішні контратаки України**
Наприкінці 2025 року, після захоплення Покровська та Сіверська, Росія мала намір розпочати масштабний штурм останніх окупованих частин Донецької області навесні 2026 року. Однак, цей великий наступ так і не розпочався. Фронт практично не рухається, а на південному сході, зокрема на Дніпропетровському напрямку, українські сили проводять успішні контратаки, відкидаючи ворога. Захоплення таких стратегічних міст, як Краматорськ та Слов’янськ, яке очікувалося росіянами у 2026 році, наразі виглядає неможливим. Це свідчить про значне зміцнення української оборони та нездатність російської армії досягти поставлених цілей.
**2. Революція у дронових технологіях: Україна наздоганяє та переганяє**
Одним із ключових факторів, що змінюють хід війни, є подолання Україною критичного відставання у сфері дронів середньої дальності (30–200 км). Раніше Росія домінувала у завданні ударів по українській тиловій логістиці, використовуючи свої дрони. Проте, власне українське виробництво дозволяє тепер системно нищити російську протиповітряну оборону (ППО) та військові склади. У березні 2026 року було зафіксовано 288 ударів по окупованих територіях, що втричі більше, ніж шість місяців тому. Це свідчить про наростаючу ефективність українських ударних дронів та їхню здатність завдавати відчутних втрат ворогу.
**3. Критичні втрати особового складу та падіння мобілізації в Росії**
Експерти та аналіз некрологів свідчать про те, що Росія втрачає більше солдатів, ніж встигає їх рекрутувати. Статистика смертності вражає: тільки за перший квартал 2026 року зафіксовано близько 25 000 смертей російських військових, що базується на виплатах компенсацій. Паралельно спостерігається значне падіння темпів мобілізації. Попри величезні бонуси, кількість нових контрактників впала на 20% порівняно з минулим роком. Натомість Україна трансформувала свою тактику, мінімізуючи присутність піхоти на “нулі” та активно використовуючи камікадзе-дрони, що дозволяє зменшити власні втрати.
**4. Зниження залежності від США та зміцнення європейської підтримки**
Кремль сподівався, що президентство Дональда Трампа у США змусить Україну до капітуляції. Однак, ці сподівання не виправдалися. Україна суттєво знизила свою залежність від американської допомоги. Європа значно збільшила обсяги військової та фінансової підтримки, зокрема, виділивши Україні кредит у розмірі 90 мільярдів євро. Україна перетворилася на потужний “оборонний хаб”, самостійно виробляючи багато видів озброєння. Водночас, Росія втрачає своїх союзників: вплив Москви падає в Сирії, Вірменії та навіть в Угорщині, що свідчить про посилення міжнародної ізоляції РФ.
**5. Поглиблення економічної кризи та невдоволення в російському суспільстві**
Економічна криза нарешті охопила не лише цивільний сектор, а й усю російську економіку. Довіра до Володимира Путіна, за даними провладного ВЦВГД, впала з 78% до 71% за два місяці – це найрізкіше падіння за роки його правління. Обмеження інтернету та тиск на популярні месенджери, такі як Telegram, викликають масове невдоволення населення, яке втомилося від війни, що триває вже довше, ніж Друга світова. Це створює внутрішню напругу в Росії, яка може мати серйозні наслідки для режиму.
**”Козирі” Росії: На що варто зважати?**
Незважаючи на ці позитивні тенденції для України, видання NZZ застерігає від недооцінки ворога. Росія все ще має певні “козирі”, які можуть вплинути на подальший перебіг подій:
* **Нафтові доходи:** Завдяки кризі в Ірані, Росія отримує мільярдні надприбутки від продажу нафти, що дозволяє їй фінансувати війну.
* **Дефіцит ППО в Україні:** Гостра нестача ракет до сучасних систем протиповітряної оборони, таких як Patriot, робить українську енергетику та промислові об’єкти вразливими для балістичних атак з боку Росії.
* **Непередбачуваність:** Війна залишається динамічною. Можливі нові хвилі мобілізації в Росії, несподівані політичні зміни в Європейському Союзі чи інші форс-мажорні обставини можуть кардинально вплинути на ситуацію.
**Висновок: Україна має перевагу, але боротьба триває**
Твердження про те, що Україна “не має карт на руках”, виявилося хибним. Навпаки, саме Росії зараз бракує чіткої стратегії для досягнення своїх цілей, а міф про неминучий крах Збройних Сил України під тиском Москви остаточно розвіявся. Україна продемонструвала свою стійкість, винахідливість та здатність до адаптації. Вона нарощує власні оборонні спроможності, зміцнює міжнародну коаліцію та ефективно протидіє російській агресії. Однак, шлях до перемоги ще попереду, і виклики, пов’язані з дефіцитом ППО та безпекою цивільної інфраструктури, залишаються надзвичайно актуальними. Світ має продовжувати підтримувати Україну, щоб остаточно зламати хребет російській агресії та відновити мир на європейському континенті.
